Олжею Богові не служать,
Галина МОГИЛЬНИЦЬКА, заслужений працівник освіти України, старший викладач кафедри психолого-педагогічної та суспільно-гуманітарної освіти КЗВО “Одеська Академія неперервної освіти”, письменниця, лауреат літературної премії ім. Василя Стуса

І. Поїздка “не в ту сторону”
Почула по телебаченню про поїздку наших буцім українських громадян та благословенних ієрархів буцім Української Церкви у Туреччину, на Фанар, до Його Святості Вселенського Патріарха Варфоломія І з уклінним проханням спасти Україну від біди, бо як тільки буде видано Томос про визнання Церкви Київського Патріархату та надання їй статусу Помісної, та одразу кінець світу настане, а в такій любимій цими представниками народу Україні весь “мир і благоденствіє” напріч зникне.
Очолював цю делегацію від “українців” здавна відомий своєю “найхристияннішою” любов’ю до України (без українців у ній, ясна річ…) митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, а серед делегатів майнув “до болю знайомий” ще з часів Донецьких та Луганських мітингів під російськими триколорами бородатий фейс сеп… (ой, перепрошую дуже!) народного депутата України В. Новінського.
Ну, подумала я собі, слава Тобі, Господи, вирозуміли люди нарешті! Вже й про Україну та її “мірноє і благоденствєнноє житіє” дбати почали!
Але отут мені й згадався Мойше із єврейського анекдоту, що їхав, бідний, “не в ту сторону”. Ледь я в телевізор не вскочила, так мені закортіло в ту ж мить розказати про нього тим стамбульським візитерам. Та вчасно згадала, що з моїми габаритами я в телевізор не поміщуся, і вирішила, що доведеться дочекатися повернення з Фанару наших “голубів миру” та вболівальників за наше “благоденствєнноє і мірноє житіє”.
Отож, дочекавшись, я й звертаюсь до них, хоч сподіваюсь, що усім читачам газети буде цікаво ознайомитися з цим “посланням”.

Високодостойний
Владико Агафангеле!
Шановні панове візитери!


Дуже дякую вам за ваше піклування про мир і спокій на землі нашій.
Сердечно вболіваючи за ваші дорогоцінні (ні-ні! не хрести та панагії, блиском яких ви, кажуть, навіть осяйний Царгород засліпили), а сугубо за ваші дорогоцінні самопочуття і здоров’я, просила б вас не обтяжувати більше телеса і душі своя такою “щиросердною” турботою. Бо якось так воно виходить, що як тільки ви і іже з вами сильно активно починаєте піклуватись про нас — воно нам обов’язково боком вилазить. Ну, хіба ж не ваше усердне піклування “о строительстве русского мира в Украине во имя поднятия духовности и сохранения чистоты истинного православия” призвело до війни на cході, до розрухи сотень міст і сіл Донбасу, до загибелі тисяч українських громадян? Тож краще вже не піклуйтеся!

А ще хочу висловити вам, панове, щире своє співчуття з приводу того, що ви, як бідний Мойше із одеського анекдоту, переплутали напрямок і “не в ту сторону” заїхали спасати Україну, як мовиться в молитві, “от глада, губительства… нашествия иноплеменних и междуусобныя брани”.
Вам би за цим — на Північ! А ви — на Південь! Навіщо? Південь же нам танки й “Гради”, іже “Буки” не посилав для “губітєльства” наших міст і сіл, шахт і заводів! І “нашествіє іноплємєнних” не з Півдня прийшло. І зброю та бронетехніку для того “губітельства” Вселенський Патріарх не освячував. Освячував їх патріарх Московський, “о здравии и спасении” якого ви щоденно молитесь у церквах своїх, і волю якого виконуєте, як і він виконує волю кремлівського антихриста.

І бойовиків цілими дивізіями для вбивства наших синів і братів на нашу землю зі Стамбула не посилали. Вони з Півночі прийшли. Із отого “русского”, себто “російського міра”, за облаштування якого в Україні ви так шалено боролися (чи ще й нині боретесь?!)
Та й до “междуусобных браней” в нашій Державі Вселенський Патріарх руки не доклав! У їхньому розпалюванні що ви, Владико, що г-н Новінський й іже з вами — майстри неперевершені! Та ще ж московські “консультанти” і “спонсори” допомагають…

Чого лишень була варта ота карта України, на 3 сорти розділена, що по 20 разів на добу з’являлась в рекламі “Партії регіонів”, виборчий список якої в Одесі Ви, Владико, очолювали.
Та й хіба тільки цією “сортувальною” картою обмежувались ваші, панове, “русомірянські” провокації? А ваші (й Ваші, Владико, в тім числі) листівки, проповіді з амвонів церков, підлеглих Москві, у яких усіх, хто бодай слово промовив на захист української незалежності, мови чи Церкви, обзивали фашистами, хунтистами, антихристами чи слугами диявола, або “националистами, чьи биографии чернее земли”, “фальсификаторами истории”, “предателями” і т. інш.

Це все, Владико, Ваші слова, опубліковані з Вашого благословення, у Вашій пресі. Це хіба не провокація “междуусобныя брани”? Але ж все це робилося не тільки в Одесі і благословлялось не тільки Вами, а, мабуть же, й Іларіоном Донецьким, і Антонієм Бориспільським, і Федором Кам’янець-Подільським, які разом з Вами “Україну рятувати” до Стамбулу їздили, і ще безліччю єпископів та архієреїв підлеглої Москві буцім Української Церкви, що в приватний літак, наданий г-ном Новінським для комфортного перельоту на Стамбул, напевне б, не вмістилися.
Наслідком цієї вашої спільної провокативної діяльності було те, що частина обдуреного вами і, ясна річ, обуреного “рускоязычного населения” похватали російські триколори й побігли мітингувати й референдувати, а північний “брат і доброзичливець”, на якого ви працювали, швиденько “під шумок” зелених чоловічків через кордон у Крим перекинув та “гуманітарні конвої” з бойовиками і зброєю на Донбас послав. І гатять тепер ті російські “брати” із тієї “гуманітарної” зброї по тому обдуреному вами Донбасу, не питаючи, хто там “язичний”, а хто “мовний”, і хто носив триколори, а хто — українські прапори.

Це ви, ваша облуда і ваше русомірянське холуйство спричинило одеську трагедію 2 травня; це із-за вас, панове, страждає Донбас, зруйнований “істинно православними братами”. І ще довго буде страждати серед руїн, якщо вся Україна не оголосить якусь “всенародну толоку” та спільними зусиллями не відновить все, зруйноване і знищене “православним русскім міром”.
Але ми це точно зробимо, не питаючи, хто якою мовою говорить і хто в якій церкві молиться. Бо це — наші люди, мої — особисто мої! — співгромадяни, наш — і особисто мій — народ, і я, як і кожен справжній українець, хочу, щоб усі представники цього народу — кожна людина в нашій Україні, були щасливими, здоровими й задоволеними життям. І я твердо вірю, що так і буде! І Церква Помісна — наша, Українська під Київським омофором — буде! І мир — буде! І Україна — незалежна, сильна, багата і вічна — також буде!

А Вам, Високодостойний Владико Агафангеле, слід було свою делегацію все-таки не до Стамбулу, а до Москви звозити… І то не затим, щоб знову закликати Московську владу посилити боротьбу проти Помісної Церкви в Україні, створення якої, за Вашими словами, “поставит крест на проекте Великой России”, як Ви це робили 4 липня 2006 року на “круглому столі” в Москві, а для того, щоб пояснити своєму першоієрарху Кирилу, що не Божа це справа — благословляти вбивство православних братів, як і зазіхати на чуже. Заповіді Господні нагадали б йому, якщо вже так сталося, що він напріч забув їх.
Шоста, наприклад, каже: “Не убий!” А Московська Церква що робить? Благословляє вбивство — і то вже не вперше, тільки за менш як 20 років ХХІ століття. Була ж й Ічкерія, і Грузія, тепер Україна, Сирія…

Ще 10-ту Заповідь нагадати Патріарху Московському слід було б, щодо “нє возжелай”…Там же не тільки про “жону” і “вола” йдеться, а чітко прописано: “Не возжелай жены ближнего свого, ни вола его, ни дома его, ничего же, что есть у ближнего твого”. Значить, і землі чужої “не возжелай” і не став у ній свої “міри” — хай ближній свій власний “мір” будує на своїй власній землі. І на свободу чужу, значить, не заздрись…
А Патріарх Московський все ласиться: все чужу землю своєю територією вважає — як не історичною, то канонічною. Якось так виходить, начебто ні історії, ні канонів не знає Патріарх. Аж незручно якось!..


Я вже була колись написала й, попри свої дуже небагаті статки, видала своїм коштом невеличку брошурку, в якій спеціально для Патріарха Московського лаконічно й дуже популярно виклала пояснення зі всіх канонічних і територіальних питань, щоб він не обманювався сам і не вводив у оману інших. Брошурка так і називається: “Терміновий лікнеп для Патріарха Московського Кирила (Гундяєва) та для тих, хто його слухає” Хороша така книжечка — маленька! Жаль, що Патріарх Кирило її не читав або не зрозумів, бо написана вона нашою, “улічной, площадью рождьонной рєчью”, як її атестувала колись газета “Справедливость”, що виходила з Вашого, Владико Агафангеле, благословінння. Образливо, звісно, але по суті — правильно, Ваше Високопресвященство. Бо ж мова наша, й справді, зродилась кілька тисячоліть тому, коли ще не тільки інститутів мовознавства, а й писемності та алфавіту не було. Звісно, тільки “вулична”, народна стихія могла породити її. Це російська формувалась на основі вже існуючої церковнослов’янської писемної та й тієї ж нашої, української…

Але зараз не про це йдеться. Про це Ви, Владико, при бажанні, можете прочитати в іншій моїй книжечці — “Учителі брехні під маскою захисників православ’я” називається. Там якраз про мови говориться: “небесні” й “земні”, “канонічні” й “не канонічні”.
А зараз я хотіла просто сказати, що як Патріарх Московський не розуміє мови країни, яку вважає своєю канонічною (чи навіть історичною?) територією, то я, трохи знаючи усі слов’янські, з церковнослов’янською вкупі, можу запросто перекласти той “Терміновий лікнеп…” російською, а Ви, Владико, як будете заради блага України їхати в правильному напрямку (на Москву, себто) захопите його із собою та вручите Патріарху Кирилу.
Та й Вам самому прочитати її цікаво буде, бо “Літос...", спеціально для Вас написаний. Ви, очевидно, не дуже уважно читали, якщо й досі не зреклися свого неправдомовства та продовжуєте блудословити, розповідаючи вірянам казочки про канони та про “істінноє православіє”, насправді ж дбаючи про те, щоб “не был нанесен ущерб геополитическим интересам России”, як було відверто сказано на нараді єпископів “української” Церкви МП 25.06 ц.р. в день святкування іменин вашого предстоятеля — Владики Онуфрія.
Бо знати правду, Владико, хоч би якою вона була неприємною й гіркою, необхідно, якщо вже не для переформування власної свідомості, то хоч би для того, щоб не вводити неправдою в спокусу свою паству. Адже сам Господь попередив: “яко горе человеку есть, им же соблазн приходит”.

Отож, я бажаю щиро, щоб усі ви зреклися нарешті неправди, якою несете “соблазн” для громадян України, і щоб горе вас не спостигло ні на цьому, ні на тому світі. Бо в тому, що Ви тої правди не знаєте, може, й не Ваша вина. Вона так надійно була схована й такими печатями запечатана, що за неї треба було платити і долями, і життями.
Але немає правди, яку б Господь не відкрив у час, Ним визначений, і за зневагу до якої не спитав би з нас.

Далі буде.

Інф.: slovoprosvity.org

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити