22 січня країна мала б урочисто відзначити 95–річчя проголошення IV-м Універсалом Української Центральної ради державної незалежності України (тоді – Української Народної Республіки). Ігнорування цієї події неукраїнською владою було прогнозованим, тому що сьогодні Україною правлять нащадки “муравйовців”, які віроломно задушили УНР.
Ще кілька років тому цю подію, хоча б побіжно, згадувала влада й опозиція. Цього ж року, коли нашій новітній незалежності виповнилоя 95, про це, фактично, ніхто і не згадав. Те, що у
виступі президента з нагоди Дня Соборності немає жодної згадки про IV-й Універсал – це зрозуміло. Але проігнорувала 95-ту річницю знаменної події не лише влада, а й опозиційні політики, громадські дічі та ЗМІ, які прийнято вважати демократичними і проукраїнськими.
А, наприклад, шановна Gazeta.ua в гонитві за дешевими сенсаціями
написала про те, що IV-й Універсал, бачте, був принятий не 22-го, а 12 січня. Але загальновідомий історичний факт, що він був прийнятий саме 22-го січня, під ним стоїть дата 22 січня (9 січня за старим стилем). Усе інше – історіографічна “бузина”.
Ніхто з лідерів опозиції також не згадав про IV-й Універсал, хоча ця подія є наріжною в історії України. Проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року є похідним від проголошення IV-го Універсалу 22 січня 1918 року. Проте День Соборності все ж якось відзначається на державному рівні, а на святкування важливішої дати - проголошення незалежності – накладено табу. Не віриться, що лідери опозиції не знають історії, це, певно, їхня комсомольська сутність. Ігнорування ролі IV-го Універсалу – вирок опозиції і тривожний сигнал для суспільства.
Один з молодих лідерів ВО “Свобода” вчора на мітингу біля пам’ятника Т. Шевченку обізвав Михайла Грушевського та Володимира Винниченка …”дебілами” за те, що вони не вберегли завоювання УНР від більшовиків. Зважте, він звинуватив не окупантів, які знищили УНР, а тих, хто в буремні роки здобув українську незалежність. А стару казку про інтелігентів-очільників Центральної Ради, які розпустили армію і пожертвували студентами під Крутами, ще у 20-х роках минулого століття придумали комуністи. Щоб зрозуміти всю складність і неоднозначність тодішньої ситуації, достатньо знайти і прочитати раритетну книгу Михайла Грушевського “На порозі нової України”. Те, що вдалося зробити керівникам Центральної Ради за 13 з половиною місяців у часи лихоліття, можна порівняти лише з тим, чого НЕ спромоглися здійснити сучасні ура-патріоти в мирний час за понад 20 років відновленої незалежності. І сьогодні з їх мовчазної згоди ігнорується золота дата в історії України, ставлення до якої можна вважати одним з найголовніших критеріїв національної свідомості - це проголошення 22 січня 1918 року IV-м Універсалом державної незалежності України.
Павло Січкар, для "Волі народу"
Коментарі
