Володимир БОГАЙЧУК
АЙСБЕРГ УКРАЇНОФОБІЇ

Важко визначити, від чого походять труднощі або проблеми, які є частиною тієї чи іншої біди, якщо причини приховані. Тому мова йтиме про невидиму частину айсбергу українофобії. А ставлення до мови і мовних прав українців має бути своєрідним лакмусовим папірцем.
В основі всіх мовних проблем українців в Україні є тотальне замовчування окупантами Рамкової конвенції "Про захист національних меншин". Адже цей документ, тісно зв’язаний з Конвенцією "Про захист прав і основних свобод людини 1950 року", містить цілий ряд норм, котрі, у випадку застосування, чітко вводять мовну ситуацію в Україні в правове і, головне, проукраїнське русло. Наведу декілька цитат та прокоментую їх.

Стаття 10.
"2. У місцевостях, де традиційно проживають особи, які належать до національних меншин або де вони складають значну частину населення, на прохання таких осіб і якщо таке прохання відповідає реальним потребам, Сторони намагаються забезпечити, по можливості, умови, які дозволяють використовувати мову відповідної меншини у спілкуванні цих осіб між собою та з адміністративними властями."
Хтось чув "прохання… дозволити використовувати мову відповідної меншини у спілкуванні цих осіб між собою"? Ні. А спілкуються. Бо по-людськи ні прохання, а ні дозвіл не потрібні.
А як щодо "прохання… дозволити використовувати мову відповідної меншини у спілкуванні цих осіб … з адміністративними властями "? Прохання теж не було, але теж право надано. Та тут уже не все так просто.

Стосовно цієї норми розглянемо такий аспект – українець в місцевій адміністрації де традиційно проживають національні меншини. У зв’язку з цим доречно звернути увагу ще на один документ. Це так звана "Хартія регіональних мов і мов національних меншин". На перший погляд є певна відповідність цих двох документів один одному. Виходить, що українець в адміністрації має знати щонайменше дві мови - або ще краще – забути рідну. Але зверніть увагу на застороги, викладені в Рамковій конвенції: "на прохання таких осіб і якщо таке прохання відповідає реальним потребам, Сторони намагаються забезпечити, по можливості". Чому такі перестороги? Та тому, що українець має право знати лише свою мову і не може бути приневолений до примусової роботи – вивченню чужої. А у випадку володіння чужою мовою не може бути приневолений до примусової роботи – спілкування чужою мовою без власного бажання. Навіть в місцях компактного проживання тих, хто гидують українською мовою або не мають достатньо інтелекту для її вивчення. Отже, так звана "Хартія" і законопроекти побудовані на її основі без урахування норм Рамкової конвенції "Про захист національних меншин" порушують права українців: приневолюють до примусової роботи і унеможливлюють зайняття посад в адміністраціях.

Стаття 14
"1. Сторони зобов'язуються визнати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право вивчати мову своєї меншини.
2. У місцевостях, де традиційно проживають особи, які належать до національних меншин, або де вони складають значну частину населення, у разі достатньої необхідності, Сторони намагаються забезпечити, по можливості та в рамках своїх освітніх систем, особам які належать до цих меншин, належні умови для викладання мови відповідної меншини або для навчання цією мовою."

Але увага!
"3. Пункт 2 цієї статті застосовується без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою."
Виявляється, якщо русскій меншині "какась льогче па русскі", то вивчення русскої мови русскою меншиною має припинитися, оскільки така позиція свідчить, що вивчення русскої мови завдає шкоди вивченню української мови. Це позиція міжнародного права.

У Рамковій конвенції "Про захист національних меншин" є також статті 20 та 21, котрі покладають обов’язки на національні меншини: "...будь-яка особа, що належить до національної меншини, поважає національне законодавство та права інших осіб, зокрема тих, що складають більшість населення ..." та "Ніщо у цій Рамковій конвенції не може тлумачитись як таке, що передбачає будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або здійснювати будь-які дії, що суперечать основним принципам міжнародного права, і зокрема принципам суверенної рівності, територіальної цілісності та політичної незалежності держав".
Тож логічним було б спрямувати всю потугу існуючих націонал-демократичних структур на впровадження в життя та інформування суспільства про норми Рамкової конвенції "Про захист національних меншин". Але жодна політична сила, жоден політик (виняток – регіонал Головатий) в Україні про неї ні пари з вуст. Усі в унісон з українофобами обсмоктують так звану мовну хартію. При цьому роблять це надзвичайно недолуго. Так, наприклад, на каналі ТВІ депутати Геращенко та Кириленко навіть не могли з впевненістю стверджувати чи ратифіковано Верховною Радою цей документ чи ні. Куди вже їм знати, що за висновками трьох експертиз її текст при перекладі було перекручено.

Щодо мовної хартії є показовим ще один ганебний момент. Цей документ приймався двічі. Вперше його прийняли в такому виді, що нинішній варіант може видатися досконалістю. Так от. Тоді за цей документ проголосувала пані Слава Стецько. На запитання "Чому Ви голосували?" пані Стецько відповіла: "Я не читала". Надзвичайно банально – як у дитячому садочку.
Після імені знаної демократки пані Слави Стецько згадувати ім’я менш знаного демократа Сергія Тєрьохіна дещо некоректно. Але шматочок хліба на ниві українофобії він теж заробив. Адже 29 серпня 2005 року, обіймаючи посаду міністра економіки, наказом № 259 вніс зміни в Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами:в абзаці першому пункту 1.16 слова "на державній мові" замінити словами "відповідно до законодавства про мови". Та ще й послався на Закон України від 21.10.2004 № 2116-IV "Про внесення змін до деяких законів України". От лише чомусь у зазначеному законі нічого про мову не говориться. Навпаки – згідно із Законом про мови має бути "українською", а не "державною". Мабуть пан Тєрьохін теж не читав, що підписував. А то б за українську мову від поста міністра відмовився.

Показовою у ставленні до мови є позиція Юлії Тимошенко. Якось інформагентства облетіла новина: в суді Юля Володимирівна вимагала від Азарова давати свідчення українською мовою. Молода кобіта вирішила поглузувати з легеня похилого віку. Зовсім не цікаво. От якби вона, будучи ще прем’єр-міністром, виконала указ президента Ющенка "Про деякі питання розвитку державної мовної політики", то й нинішня ситуація із законом Ківалова-Колесніченка була б дещо інша.

Щодо самого Ющенка, то за період свого президентства він спромігся на один-єдиний мужній мовний крок. У своєму листі до генерального прокурора та міністра внутрішніх справ щодо ксенофобії в Україні він відзначив декілька випадків українофобії за ознакою мови. Та цей важливий штрих перекреслила цілковита злочинна бездіяльність Ющенка та підібраного ним секретаріату. В мене є лист за підписом одного з керівників секретаріату, що Президент України Ющенко до мовних прав українців і до Конституції України відношення не має. Дякую. Я про це здогадувався, а тому і запропонував приєднатися, разом з декількома десятками киян, до моєї касаційної скарги на рішення судів по моєму позову до Київського міського голови Черновецького про порушення ним моїх мовних прав. Перевірка на вошивість дала очікуваний позитивний результат.

Насамкінець можна було б поговорити про Програму об’єднаної опозиції. Можна було б якби було про що говорити. Стосовно мовних прав українців і національних меншин там цілковитий нуль.
Жодна окупаційна система не може існувати без підтримки холуїв. Саботаж, зрада, діяльність на користь українофобів створили націонал-демократам саме таке реноме.  

Володимир Богайчук  

інф.: obozrevatel.com.:  

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити