Ярмарок кучмізму
З 13 по 15 вересня в Києві проходить 15 ювілейна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES).
Повідомляється, що особливу увагу на цьогорічному заході планується приділити новітнім загрозам для України. Але попри респектабельних спікерів, заявлених в програмі, таких як: колишній прем'єр Великобританії Тоні Блер, 66-й держсекретар США Кондоліза Райс, колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен та президент Естонії Керсті Кальюланд, головним промовцем буде господар форуму - олігарх та медіамагнат Віктор Пінчук. І питання навіть не в тому, чи буде він говорити. Сам факт того, що найпрестижнішим міжнародним майданчиком в Україні залишається форум, створений родиною Кучми, вже само по собі маніфест. Це гучна заява дією, що ніякого вільного від олігархічного феодалізму майбутнього в Україні не буде. Що цербери кучмізму надійно стримують країну від модерну та європеїзації.

Про необхідність створення державного аналогу форуму YES говориться всі післямайданні роки. Ряд політиків та громадських діячів відкрито відмовилися приймати в ньому участь. Але інша частина високопосадовців не цурається постити фоточки з кулуарів так, наче нічого екстраординарного не відбувається. Нагадування про те, що зі злоякісною пухлиною неможливо домовитися, в такий ситуації марні. Слова про неприпустимість обговорення майбутнього України в компанії винуватців її сьогодення не доходять до людей, які знати не знають, що таке репутація.
Цього року ситуація повторилася. Присутність на цьому зібранні президента України, мера Києва, українських чиновників і депутатів пояснюється необхідністю доносити позицію до зіркового пулу іноземних гостей. Але відкритим залишається питання: а чи вдалося б Віктору Пінчука - автору скандальної статті про необхідність "важкого компромісу" щодо Криму - зібрати всіх цих західних екс-радників та керівників країн, якщо б вони не розраховували зустріти на форумі президента України?

Відбувається легалізація позиції Пінчука. Те, що Леонід Кучма, як і Віктор Медведчук, досі присутні в якості українських представників на переговорах в Мінську, створює меседжам про необхідність пошуків компромісів вигляд "іншої точки зору". До того, що в світі досі обговорюють "ситуацію в Україні" замість того, щоб голосно говорити про розв‘язану в центрі Європи війну; про те, що Україна - це новий етап відкритої російської агресії на пострадянському просторі; що зміна тактики Москви: від "миротворців" в Молдові та "захисників" в Грузії до неприхованої анексії і погроз застосування ядерної зброї в Україні - це тенденція до нарощення. Вона аж ніяк не може бути внутрішньоукраїнським конфліктом і потребує розв'язання як серйозний виклик для всієї світової безпеки.

Чи є на  платформі форуму YES представники інших замордованих Росією країн? Нема. За задумом організаторів розмовам про майбутнє України не мають заважати такі банальності, як згадки про війну. Разом з тим сама Росія незримо присутня на цьому майданчику. Адже намагання змусити світ відокремити політику від безпеки, бізнес-інтереси від самозбереження - це саме її гібридна мета. Причому не тільки в російсько-українській війні. Адже ніде правди діти - ще зовсім недавно українські можновладці спокійно зустрічалися на форумі YES в ще неокупованій Ялті з російськими "товаришами". Та відкинувши вбік згадки про "не свою війну", домовлялися в Кремлем про спільне майбутнє. Поки Грузія стікала кров'ю. Поки країни Балтії піддавалися шантажу та інформаційним атакам.

Причина того, що в свідомості українських громадян царить повний безлад з ядерної суміші "зрадо-перемог" - це відсутність державної визначеності. Політичне поле України після перемоги Майдану поступово  перетворене на місце для збоченого порозуміння. Вужа з їжаком, антикорупціонерів з батьком кланово-олігархічної системи, а патентованих патріотів з лобістами примирення за будь-яку ціну. Ситуація в кулуарах форуму YES є дуже показовою ілюстрацією того, що гречкосії в Україні обсіли всі щаблі соціальних прошарків. Поки для одних Україна - свята мати героїв, для інших вона - годівниця.

Не будемо забувати, хто нав'язав саме такі норми та правила політичної неперебірливості, які зжирають тепер країну зсередини та роблять її беззахисною перед ворогом. Хто говорив, що економіка має стати національною ідею України? А культура, мова, НАТО та творення нації - то не на часі. Хто підписав договори та встановив зв’язки, які досі існують між правлячими елітами України та Росії? Він і зараз поблажливо спостерігає, як українські лідери розповідають про реформи, рух уперед, перспективи країни на майбутнє. Леонід Кучма є тим, кому не можуть відмовити ані патріоти, ані лідери, ані антикорупціонери, ані нові політики, ані старі політичні зубри. Всі вони тільки підтримують у працездатності систему, створену ним.
Західні політики та експерти запрошені на форум YES у якості статистів. Їх завдання - своєю присутністю надати реінкарнації кучмізму вигляд пристойності. То може саме в цьому криється причина того, що досі майданчику YES не було створено державної альтернативи? Промови про агресора, необхідність боротися до перемоги звучать як насмішка над трагедією українського народу. Коли верхи і не хочуть, і не можуть вийти з олігархічного кола, примушуючи народ ходити по ньому під наглядом московського караулу. Міжнародний форум, де господарює лояльний до Росії політико-олігархічний клан, потрібен виключно для легалізації поміркованого проросійського вектору в українській політиці. Єдине, про що лячно думати, так це про те, хто в цьому спектаклі є свідомим актором, а хто корисним статистом. Хто грає за власним бажанням, а хто сприяє відновленню кучмізму через власне глупство. Тому форум Кучми є не тільки ярмарком марнославства. Він - діагноз, вирок, вердикт суду історії. Він - сигнал тривоги, який Україна ризикує проспати.

Лариса Волошина, журналіст
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити