Народний депутат України Володимир БОНДАРЕНКО дав інтерв'ю порталу Воля народу

Як Ви оцінюєте ситуацію з керівництвом столицею? Адже де-факто мера в Києві немає? Як Ви оцінюєте діяльність столичної влади?
-

   Влада також безпідставно знищила райони, тому що народно обрані районні ради нинішній владі зовсім не потрібні. Так була втрачена комунікація киян з радами, в тому числі через депутатів.
   Інша справа, влада організувала загальну дискредитацію районних рад, коли було дозволено одночасно перебувати в депутатському корпусі і у виконавчих органах. Це було спеціально і свідомо зроблено в Україні для дискредитації системи самоврядування. Адже таке суміщення для депутатів у нормальних цивілізованих країнах неприпустиме. Депутат повинен контролювати виконавчий орган, а не працювати в ньому, як це було останнім часом.
    Тому сьогоднішня влада в Києві сформована специфічним методом: шляхом заведення сюди представників ПР з декількох різних куточків України.
    Стосовно діяльності столичної влади… Вона, на фоні підготовки до ЄВРО-2012, має надзвичайні фінансові ресурси. Це гроші не з бюджету міста, а з Кабміну на об’єкти нежитлового будівництва: мости, дороги, розв’язки. Разом з тим, бюджет Києва специфічним рішенням того ж таки Кабінету міністрів та адміністрації Президента обідраний на 8 млрд. гривень.
    Позитивних змін ні у сфері забудови, ні в благоустрої чи в санітарному стані у Києві я не бачу і, думаю, ніхто їх не побачив. Зокрема, мені здавалося, що Олександр Попов, як людина, небайдужа до проблем ЖКХ, повинен бодай почати наведення порядку в цій сфері.

У Києві багато кричущих проблем: дерибан земель, хаотична забудова, проблеми з ЖКХ, засмічення тощо. Який же вихід?
–  Дійсно, проблем накопичилось багато. Але їх можна було давно вирішити. Наприклад, для реформи ЖКХ потрібно зробити 4 кроки:

1. Розібратися, хто в Києві є надавачем послуг у системі ЖКХ. Зі споживачем зрозуміло: це – громадяни та юридичні особи. Київ – єдине місце в Україні, де немає надавача послуг. Є виробник цих послуг і ЖЕК, який оперує нашими грошима і надає їх виробнику.
Свідомо створена юридична карикатура на договірні стосунки, для того, щоб громадяни не могли відстояти свої права.

2. Влада Києва так і не розібралася з так званими «безгоспними» мережами, тобто, не визначилася, кому що належить). Приблизно третина мереж у Києві є «безгоспними».Такого не повинно бути.
Кожен сантиметр мережі повинен бути у когось на балансі, тобто у фірми, яка має за них відповідати. Адже 16-18% послуг у сфері ЖКГ зникають на шляху їх транспортування, а вартість втрат потім лягає на кишені громадян. Цю вакханалію можна було б давно зупинити.

3. Київ є єдиним містом, яке вже багато років не затверджує графік роботи теплових мереж «Київенерго». Це відповідність зовнішньої температури температурі теплоносія (який входить на будинок і виходить з нього). Тому недогрів будинків оскаржити неможливо. А встановлення додаткових обігрівачів – це подвійна плата.

4. Київ – єдине місто в Україні, де за гаряче водопостачання беруть з громадян не за об’єм спожитої води (в кубічних метрах), а за гігакалорії, використані для її підігріву, а кількість стоків по діючій схемі майже у два рази перевищує обсяг спожитої води.

Отже в ЖКХ реформи могли б розпочатись, але вони не розпочались. Та ж ситуація в інших сферах. Наприклад, бюветами ніхто не займається. Ніяк не можуть визначитись, у кого вони на балансі. Ніхто не може сказати, якої якості там вода. А більшість бюветів, у які вкладені величезні гроші, не працюють. Хто за це відповість?
Ніхто не зупинив і незаконну забудову центру міста, знищення зелених насаджень. Продовжується терзання Дніпровських берегів, зелених зон і т. д. Донецькі структури приходять в «Київенерго». Лобіюються інтереси великих страхових компаній, які знімають гроші ні за що. Тобто, всі зміни – не в кращий бік. Це стосується і роботи Київської міської ради. Вона продовжує бути закритою, корпоративною. Там вирішуються питання, перш за все, депутатські: для себе, а не для киян. Киїрада демонструє недемократичність і розбазарювання столичного майна.
Вихід один – почати наводити порядок. І є речі, які може вирішити лише Київська міська влада. Я неодноразово пропонував визначити 5 категорій земель, до яких і пальцем ніхто не може доторкнутись. Це:
1. Землі, які знаходяться під рекреаційними зеленими зонами.
2. Історично охоронні землі.
3. Землі, що знаходяться під об’єктами соціально-культурної інфраструктури (школи, дитсадки, спортивні об’єкти).
4. Землі так званих «інженерних коридорів» для перспективного прокладання доріг, комунікацій.
5. Землі, які вже зараз знаходяться під забудовою.

Тільки міська влада може видати документи на забудову прибудинкових територій. Існують нормативи на забудову і, в багатьох випадках, там не можна зводити інші будинки, за рахунок знесення скверів, магазинів тощо. Дуже часто «щасливі новосели» повинні йти в найближчий гастроном за три кілометри.
Все це потрібно регулювати на рівні міста, починаючи з Генерального плану. Тоді ми матимемо місто, зручне для життя, а не таке, як сьогодні.
Ця влада не бажає виправляти жахливий спадок «молодої команди» Черновецького.
Залишаються проблеми з Київським зоопарком, іподромом, з льодовим стадіоном та іншими «пам’ятниками безгосподарності».

Ці питання відомі давно, але, на жаль, ця влада їх не вирішує.

                       Володимир БОНДАРЕНКО у своєму робочому кабінеті

Яке Ваше ставлення до безсистемного встановлення на кожному кроці МАФІВ?
– Це свідчить про безсистемність роботи влади. Підкреслюю: все це повинно вирішуватись Генпланом та проектом детального планування мікрорайонів.
У Києві – 42 можливих мікрорайони, які складалися природнім чином (Біличі, Академмістечко, Святошин, Борщагівка, Нивки, Галагани...). У кожному з них у зоні пішохідної доступності має бути сформований центр (наприклад, велика торгова точка, навколо якої формується інфраструктура: школи, дитсадки і т. д.). У нас склалася диспропорція: або перенасичення соціально-побутовими об’єктами, або – вільні місця.
Це все повинне регулювати місто. Проект детального планування міста не повинен передбачати встановлення, вибачте на слові, «курятників», які заполонили місто.
Я вважаю, що малі архітектурні форми можуть бути. Це, наприклад, красиві жанрові скульптури, як це є в Європі. У нас, у Львові такі речі роблять дуже цікаві.
У Києві подивіться, що робиться! Біля кожної станції метро пройти не можна! Хто це робить? Той, хто повинен з цим боротися! Там міліція походжає і лише збирає данину у бабусь, що торгують цигарками. Цього не повинно бути!
Продуктові ринки перетворилися в щось інше. Порядку в місті немає. Ним не займався ні один із трьох останніх мерів.
Отже, МАФи – форма збору грошей з громадян, яка створює дуже великі незручності.

Вертолітна площадка для президента спотворила один із найкращих у місті видів на Дніпро. Верховну Раду відгородили від народу парканом. Чому столична влада та різні дозвільні органи таке допустили?
– Це допущено було і попередньою владою. Ющенко відверто брехав усім, що він знесе того монстра, якого свого часу дозволили будувати над Дніпром (на Парковій алеї). Потім хтось відкупився, ще й, кажуть, не дуже дорого (здається, 50 млн. доларів).
    Що таке вертолітна площадка? Це грубий знак неповаги до Києва. Це жах!
    Я пригадую, який чудовий вигляд мали Київські краєвиди років з 20 тому: з боку Матвіївської затоки виднілися лише церкви. Першими Київ спотворили забудовники будівлею «Київміськбуду» (на Суворова, 1). Тобто київські будівельники створили прецедент – побудували перший жахливий об’єкт, який проглядався знизу.
Потім з’явилися монстри, потім – жахливий об’єкт біля колишнього «Палацу піонерів» (за готелем «Салют»). Ці монстри просто розсікають види Лаври з  Дніпровських мостів, не кажучи вже про відсутність загального міського архітектурного ансамблю.
   Щодо паркану навколо Верховної Ради… Це той, хто боїться людей, посадив себе в клітку. Влада пояснила це охороною зеленої зони. Блюзнірство влади полягає в тому, що вони навіть брехню нормальну придумати не можуть. Адже ж зелена зона знаходиться по інший бік паркану, тобто вона залишилась доступною для гуляння, витоптування.
А там, де відгороджено, жодної зелені немає, там тільки камінь.
Цей паркан – експонат для майбутньої «виставки дебілізму».
А чому столична влада такі речі дозволяє? Та не влада вона, а виконавець вказівок. А не влада тому, що кияни її не обирали.

Чи підтримуєте Ви ідею дострокових виборів мера Києва і кого бачите кандидатом на цю посаду?
- А чому дострокових? У нас давно потрібно було провести чергові вибори у зв’язку з тим, що Леонід Михайлович Черновецький не з’являється на роботі, оголосити його в розшук, змусити його ходити на сесії або написати заяву. 
Є п’ять різних приводів для усунення від влади Черновецького у разі:
1. Смерті.
2. Зміни громадянства.
3. Прийняття відповідного рішення 2/3 депутатів Київради з подальшим ухваленням  Президентом певного рішення.
4. Притягнення до кримінальної відповідальності згідно з рішенням суду.
5. Добровільної відставки.

Оскільки Леонід Михайлович, слава Богу, живий-здоровий і, навіть, нещодавно вдруге одружився; із влади добровільно йти не хоче; громадянство подвійне (ізраїльське) не підтверджує, то залишається або прийняти рішення Київради (яка повністю підконтрольна цій владі) або виконати судове рішення. Але влада не порушує кримінальну справу проти Черновецького. На мій погляд, причина в тому, що вона отримує «відкат» від награбованого Черновецьким. Я вважаю, що над киянами знущаються. Київ зробили єдиним в Україні містом, мешканці якого позбавлені можливості обрати свою владу. Тому що вища влада боїться цих виборів. Якби один із 5-ти пунктів, мною названих, запрацював, то за 15 днів Верховна Рада зобов’язана була б визначити дату виборів у Києві. 
Я думаю, що ці вибори були б цікаві з огляду на те, що попередній досвід багатьох навчив, що робити, з ким іти і як змагатися. Нам потрібно не просто це розуміти, нам потрібно готуватися. Потрібно, щоб мером Києва стала людина компетентна і, така, яка розуміється на проблемах міста.

Чи готові Ви особисто включитися в боротьбу за посаду мера Києва?
– Ви знаєте, що я маю певний досвід роботи в Києві. Я очолював найкрупніший у Києві район, і досить успішно. Я був заступником і першим заступником Голови Київської міської державної адміністрації. Я знаю баланси галузей у Києві, знаю, «що де лежить», як кажуть, і що ще не встигли вкрасти. Побачимо, як буде складатися ситуація з часом і як політичні сили на це подивляться.
Але, хочу сказати, що коли згадую, хто балотувався на цю посаду в попередні роки, то в окремих випадках мені було смішно. Люди не компетентні абсолютно! Але вони пішли, потім відкупилися…  в такі ігри не граю і не хотів ніколи грати. Якщо буде складатися ситуація, коли
мене підтримають, у тому числі ті, з ким я іду по життю в політиці, я готовий. Готовий також і до підтримки інших реальних кандидатів із серйозними програмами. 
 
За часів мера Косаківського Києву було повернуто його споконвічний Герб (Архистратига Михаїла). Тоді він був відтворений у канонічному вигляді. Потім почалися якісь ігри і, в результаті, багато років нелегітимно використовується неканонічне зображення цього Герба. Крім того, що страждає імідж столиці, хтось на цьому добре нагрів руки. Чому не чути, щоб хтось піднімав це питання?
– Це питання порушувалося, і порушувалося справедливо. Тому що щит, на якому зображається Архистратиг Михаїл, має декілька варіантів обрису. І, на жаль, свого часу, не пройшов найстаріший варіант щита, який відповідав історичному древньому походженню Герба.
А той щит, на якому Архистратига зображено тепер – це новий Герб, яким користувалися нові міста в Європі. Поміняли його від некомпетентності.
Київ заслуговує відновлення свого історичного Герба. Це абсолютно зрозуміла річ.

Дякуємо за інтерв'ю.

Коментарі