"…Його конфлікт із Порошенком невідворотний", - Михайло Басараб, політолог
Якщо владні політики заявили, що виборів не буде, це ще не означає, що вони до них не готуються. Ще в березні Петро Порошенко казав: "Моя позиція, як президента, а тільки президент може оголосити дострокові парламентські вибори: ніколи!". Та, за інформацією з партійних кіл парламенту, у президентській політсилі відбувається попередня підготовка до можливих виборів.
Та задача це непроста, бо після всіх політичних скандалів бренд БПП зменшує популярність. За квітневим соцопитуванням групи «Рейтинг», підтримка президентської партії складає 9%. А от у «Батьківщини» - 13%, «Опозиційного блоку» - 11%, потенційної партії Міхеїла Саакашвілі - 10%, «Самопомочі» - 10%, РПЛ -7%.
В контексті можливих парламентських виборів днями ЗМІ облетіла заява екс-заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе, що він разом із екс-президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі створить нову партію в Україні. Він також повідомив, що ведуться активні консультації з народними депутатами від БПП Сергієм Лещенком і Мустафою Найємом. Крім того, за словами Сакварелідзе, в нову політсилу може увійти «найкраща частина «Руху за очищення». Ситуацію коментує політолог Михайло БАСАРАБ:
«Повідомлення про створення партії Саакашвілі не нове, проте досі залишається кілька запитань. По-перше, на якій оргплатформі створювати цю політичну силу і якою буде субординація між Саакашвілі та його потенційними союзниками. На неузгодженість цих пунктів вказують самі учасники процесу, зокрема про це заявляв Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Василь Гацько. Вони повідомляли, що Саакашвілі бачить себе безумовним лідером процесу і майбутньої партії, а всіх інших розглядає лише як підлеглих. Вже зараз потенційні учасники партії Саакашвілі кажуть про те, що вони не гратимуть другим номером у його команді і претендують на горизонтальні стосунки.
Що ж до організаційної платформи майбутньої партії, то розглядається кілька варіантів. Перший – це формалізація її на базі вже існуючої політсили, яка позиціонується як партія молодих контреліт, наприклад, «ДемАльянс» або «Сила людей». Другий – злиття кількох таких політичних сил в одну. Третій – формування партії «з нуля», і, як я розумію, це пріоритетний напрямок. Швидше за все через те, що учасникам процесу не вдається дійти згоди у питанні об’єднання існуючих партій. Очевидною є конкуренція «молодих» структур за перемогу у конкурсі на основну платформу партії Саакашвілі.
Не виключаю, що у фіналі створення політичного проекту Саакашвілі буде одна або кілька груп учасників процесу, які образяться, не знайдуть себе в запропонованій моделі і продовжать самостійну політичну діяльність. Тож на виході буде партія Саакашвілі та ще кілька середовищ, які виокремляться під час процесу обговорення створення цього проекту.
Небажання Саакашвілі критикувати персонально президента – це лише тимчасове явище. Якщо він продовжить політичну активність в Україні, його конфлікт із Порошенком невідворотний.
Навряд чи сьогодні процес створення політичної партії під Саакашвілі є абсолютно контрольованим з боку Банкової. Не виключено, що оточення Порошенка докладає зусилля, аби впливати на цей процес – через спонсорську допомогу з боку лояльних бізнесменів та інші механізми. Але якщо йтиметься про створення справжньої політсили, до якої ввійде значна частина «молодих бунтарів», вплив АП на партію буде нівельовано. Якщо Саакашвілі діятиме у тісній зв’язці з Банковою, він може ставити хрест на своєму політичному проекті. Щоб уникнути цього, учасники переговорів вимагають внутрішньопартійних демократичних процедур, а не субординаційного підпорядкування Саакашвілі у процесі формування майбутньої політичної сили. Створюють таким чином запобіжники чи страховку для себе, щоб знову не опинитися у БПП.
В недавньому інтерв’ю Лещенко поскаржився, що Саакашвілі є неперебірливим у стосунках з українськими бізнесменами і не звертає уваги на застереження щодо Кауфмана й ін., кого вважають його нинішніми спонсорами. У цьому потенційні соратники вбачають ризик, бо раніше Саакашвілі свідомо йшов на те, щоб АП використала його в якості тарану у чварах з олігархами, атаках на екс-прем’єра Яценюка. Але, напевне, він виходив з тактичних міркувань. Мабуть, розумів, що відбувається і в чому бере участь, але робив на цьому собі рейтинг. Тож треба мати на увазі, що це гнучкий до союзів і альянсів політик. Водночас він неодноразово заявляв, що його політичні амбіції не обмежуються посадою прем’єра. Тож я припускаю, що однією із його політичних цілей є посада Президента України. Хоча можливі й інші варіанти розвитку його кар’єри, включно з поверненням до Грузії».
Дмитро КРИВЦУН, «День»
Інф.: day.kyiv.uaКоментарі
