Зрозуміти логіку поведінки В. Путіна, або “Alpha and Omega" спецслужбіста

Президент Франції Шарль Де Голль досить критично відносився до працівників секретних служб. Складно було зрозуміти подібну пози-цією одного з лідерів Європейських держав, бойового генерала, який знався в розвідницьких справах не завдяки детективним книгам, голлівудським фільмам та розповідям ветеранів корпорації “плаща та кинджала”. Шарль віддавав належне представникам корпорації. 

Безпека країни - вельми серйозна річ, щоб її ігнорувати. Але в системі політичних координат, коли немає війни, вона не є домінантною. Ефективність держави потребує гнучких та креативних керівників з глибоким стратегічним світоглядом та швидкою реакцією. Особливо коли мова йде про геополітику. Секретні служби не є самостійними в постановці завдань, а виконують їх у стратегічному контексті політики держави. Де Голль вважав, що офіцери спецслужб не можуть, в силу особливостей своєї професії, бути політиками першої величини. Їх кредо “виявити та знешкодити” у цій сфері не спрацьовує. З одного боку - забагато конкретики в постановці задач, жорстка централізація в організації роботи, з іншого - ілюзія вседозволеності у виборі засобів і методів досягнення мети. Усе освячується тезою збереження безпеки держави. 
 

Для працівника спецслужб “Alpha and Omega" всього сущого є конспірологія. Політика не є чимось складним та філігранним на кшталт тонкої шахової партії. А є звичайнісіньким полем для проведення спецоперацій, де відсутні суб’єктивні та об’єктивні фактори, а домінує зла воля і підступні наміри противної сторони. Це рольові цільові ігри, де гравці реалізують конкретні поставлені завдання розвідувальних центрів. Це царина абсолютного волюнтаризму та ризикової імпровізації “на грані фолу”. Саме ці фактори спонукали Великого француза тримати “рицарів плаща та кинджала” під жорстким контролем та обмежувати їх професійну діяльність. 

 

Подібний соціопсихологічний кадровий феномен дозволяє зрозуміти логіку поведінки В.В. Путина. Радянський партійний функціонер регіонального рівня Б.Єльцин так і не зміг стати політиком геополітичного масштабу. Саме тому він не став Шарлем Де Голлем і сприяв тому, що колишній офіцер КГБ очолив Росію. Це була фатальна помилка.

Чекісти, у своїй більшості, період перебування при владі М.Горбачова вважали “великою смутою”, а єльцинську добу - “періодом суцільної невизначеності та бедламу”. Падіння СРСР оцінювали в якості цивілізаційної трагедії. В.Путін не виходив за межі цієї ідеологеми. З тактичних міркувань, на початку своєї каденції, він грав роль ліберала, дотримувався відповідної риторики, одночасно сприяв інфільтрації чекістських кадрів як до вищої, так і інших ланок державного управління. Далі спрацював діалектичний закон — кількість перейшла в якість сумнівного характеру. І В.Путін показав себе в ролі суперконспіролога, російського консерватора, агресивного імперця-шовініста. 
 

Історичний волюнтаризм на марші. Чекістська логіка вважає, що крах Союзу не був викликаний об’єктивними економічними, соціальними та політичними процесами, а став результатом реалізації спеціальними службами Заходу підступних антиросійських планів. Тому нібито сприяли слабкість, непослідовні дії тодішніх радянських керівників. Подібне спрощення і примітивізм домінує в оточенні кремлівського лідера. Для нього не існують у якості реальних політологічних категорій такі поняття як “соціальні ініціативи“, “думка чи воля людей”, “ініціатива широкого людського загалу”, “народ”, “нація”, “етнос” і т.п. 

Ностальгія за СРСР вилилась у територіальні претензії. Частково ці претензії Росія почала реалізовувати під час війни з Грузією, Україною. 
 

Радянський Союз - тобто те, що “за кордоном називали Радянською Росією - якщо говорити про наші національні кордони, втратила 23,8% території, 48,5% населення, 41% валового загальнонаціонального продукту, 39,4% промислового потенціалу, 44,6% військового потенціалу…”. (В.Путін), (Послание президента Российской Федерации Федеральному собранию. 2 марта 2018).

Ось так, завдяки словесній еквілібристиці, СРСР став не державним утворенням, а виключно російською територією, на якій не проживали ні українці, ні білоруси, ні казахи ... Не було 16 союзник республік — була лише Росія!? Тоді сьогоднішня Україна, як і інші союзні республіки, є частиною “російської” території, яку та трагічно втратила і не збирається з цим погоджуватись.

Конспірологія панує в головах чекістів. Україна для них - не самостійна держава, а аморфне і тимчасове утворення на російській території?! Це просто географічне місце протистояння США з Росією. Майдан - це робота американців. “Українці з росіянами - один народ” (В.Путін), який з вірного шляху збили «америкоси». Купили “за госдепівські печенюшки”. А нам росіянам, американці пообіцяли, що в Києві все буде гаразд, але грубо і підло обдурили влаштувавши державний переворот.
 

Типовий погляд працівника органів. Той факт, що Майдан став результатом недолугої антиукраїнської політики Януковича, реакцією народу на цю політику, в розрахунки не береться. Типова золотоординська парадигма поведінки. Головний чинник своїх провалів він вбачає ззовні, у закулісних іграх американців. Реальність його нічому не вчить. Міфологема глобальної змови проти Росії продовжує бути в якості головної доктрини. Її підживлюють ЗМІ, по по-чекістськи інтерпретуючи події з допінгом російських спортсменів, олімпіадою, де під забороною був російський прапор, аргентинським наркотрафіком російських дипломатів, вбивствами та отруєннями в Англії і т.п.
 

Спостерігаємо розігріту істерію. Напередодні виборів В.Путін демонструє прагнення до реваншу. Він консолідує навколо себе російський електорат. У глобальному ж аспекті, граючи роль “великого і страшного”, щоб налякати країни першого ешелону він не досягне успіху. Але відтягнутись на країнах більш слабких можливість є. Потрібні успіхи. Якщо навіть їх не буде, то залишиться дестабілізація, а це для спецслужб відкриває певні перспективи. Цим і обумовлена активізація російської агентури в Україні. Людська пам’ять має властивість багато чого забувати. Ми часто не пам’ятаємо те, що було вчора, не говорячи вже про те, що було позавчора. Тому на нашому політичному подіумі знову з’являються меседжі з минувшини, всілякі червоненки, богословські, журавські і прочая, прочая ... На підході - глибоко законспіровані “проросійські консерви”. В.Путін вважає, що час легалізації агентури в Україні настав. Тому нас чекають дива і сюрпризи. Подібних метаморфоз боятись не варто, це об’єктивний процес становлення реальної, а не видимої незалежності. Як відомо “згинуть наші воріженьки, як роса на сонці”, сонце вже зійшло і скоро буде в зеніті. Щоб цей процес був успішним, потрібно консолідуватися, бути спокійними і єдиними.

 

Влад Білоцерківець, політичний оглядач
для порталу "Воля народу"