Журналіст Павло Казарін: "Президентські вибори в Росії давно перетворилися на референдум"
Останні двадцять років виборцю раз по раз пропонують голосувати не "за", а "проти".
Прийнято вважати, що єдина інтрига президентської кампанії в Росії – це явка. Що Володимиру Путіну потрібно не просто зібрати традиційні дві третини голосів у першому турі, а й привести на дільниці всіх тих, хто туди йти не збирається. Тому що лише висока явка нікому не дозволить говорити про «президента меншості».

Влада в Росії це розуміє і старанно стелить соломку. Навесні минулого року Держдума оголосила для виборця «Юріїв день» і скасувала відкріпні посвідчення. Відтепер обиватель може проголосувати де завгодно, а не тільки за місцем прописки – пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Але березневі вибори повинні відповісти не тільки на питання: «Як перемогти?». Вони повинні дати відповідь на питання: «Що перемогти?».

Президентські вибори в Росії давно перетворилися на референдум. Останні двадцять років виборцю раз по раз пропонують голосувати не «за», а «проти». У 2000 році він ішов голосувати проти регіонального сепаратизму. У 2004-му – проти бідності. У 2012 році президентські вибори теж стали референдумом – про довіру до влади на тлі Болотної площі. Виборцю пропонувалося згуртуватися навколо вертикалі проти тих, хто цією вертикаллю був незадоволений.

Поява в бюлетенях Ксенії Собчак і Павла Грудініна – не випадкова

Нинішні вибори не стануть винятком.

Поява в бюлетенях Ксенії Собчак і Павла Грудініна – не випадкова. Обидва ці кандидати повинні уособлювати ті можливі альтернативи, яким російський виборець повинен сказати рішуче «ні».

Ксенія Анатоліївна виступає як уособлення 90-х. Тих самих 90-х, із яких виріс і сам Володимир Путін. Нинішній російський президент не був ніяким революціонером, який переміг попередника. Навпаки, він був ставлеником «дев'яностих». Старі еліти просто вибрали його задля того, щоб він зберіг їхні капітали і свободу.

Іронія в тому, що чинний президент протягом усіх останніх двадцяти років намагається відмежуватися від «дев'яностих». Тих самих, яким він зобов'язаний своєю кар'єрою. І тому Ксенію Собчак і було обрано як уособлення «допутінської» епохи. Донька пітерського функціонера, одного із символів постперебудовного десятиліття, тепер призначена на роль символу «допутінського» і «безпутінського». Весь її публічний порядок денний мусить оконтурювати те, що ж було б, якби не з'явився в Росії Володимир Володимирович. Мовляв, Крим віддати, державну вертикаль послабити, соціал-дарвінізм впровадити. Відмінний спаринг-партнер.

Це та альтернатива, яку Путіну потрібно на цих виборах перемогти. Тому що його неповне двадцятиріччя прийнято протиставляти саме 90-им. З їхньою свободою слова, трухлявістю, західництвом. І Ксенія Анатоліївна підходить якнайкраще на роль умовної «альтернативи», яка повинна програти чинному гарантові.

І точно таку ж роль відведено другому новачкові президентських перегонів – кандидату від КПРФ Павлу Грудініну.

Справа в тому, що в Росії є міф про Олександра Лукашенка. Це міф про міцного господарника, який зумів «зберегти народне добро» в державних руках. Який не віддав економіку у владу приватному капіталу. Який захищає простий люд від усіляких глитаїв.

З точки зору багатьох російських обивателів, головна проблема Путіна в тому, що він – недостатньо Лукашенко. І тому на роль «російського Лукашенка», якого чинний президент тріумфально переможе, призначено Грудініна. Людина з «народних низів» з консервативним порядком денним. І, що важливо, директор радгоспу – це вже пряме посилання на Олександра Лукашенка, який теж свого часу був керівником колгоспу.

По суті, нинішні президентські вибори збудовані як референдум. На якому обивателю пропонується сказати «ні» відразу двом альтернативам. Одна з яких – це російське минуле, а інша – білоруське сьогодення. І те й інше мусить програти Володимиру Путіну.

Людині, яка наступного року поб'є брежнєвський рекорд.

Павло Казарін, ведучий телеканалу ICTV, оглядач Крим.Реалії
Інф.: nv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити