Андрій Ілларіонов: Малайзійський літак був обраний для атаки не випадково
Потік інформації, що вивалився за останні п'ять з гаком діб, надає достатню кількість фактів для того, щоб прийти до найбільш вірогідного в цій ситуації висновку: це був спланований терористичний акт (але, як далі побачимо, здіснений не "сепаратистами" - Ред.). Про це пише у своєму блозі колишній радник російського президента Андрій Ілларіонов.
"В силу великої кількості вже оприлюдненої інформації в наступному тексті не наводяться посилання на документи, розрахунки, публікації, наявні у великій кількості в даний час в інформаційних ресурсах та доступні кожному зацікавленому", - зазначає він. Далі експерт перераховує основні факти, пов'язані з катастрофою "Боїнга".

Місце розташування ЗРК «Бук-М1» під час запуску ЗУР "земля-повітря".

Поле в районі хутора Бережись поруч із селищами Первомайське і Червоний Жовтень, південніше міста Сніжне, на південний схід від міста Торез.

Контроль місця розташування та охорона ЗРК «Бук-М1».

Так звані «сепаратисти ДНР».

Знаходження ЗРК «Бук-М1» на бойової позиції, з якою був здійснений запуск ЗУР.

З ранку до вечора 17 липня.

Екіпаж ЗРК «Бук-М1».

Російські громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі у ЗС РФ.

Підпорядкування ЗРК «Бук-М1».

Безпосереднє - штаб Південного ВО ЗС РФ, місто Ростов-на-Дону. Опосередковане - Генеральний Штаб ЗС РФ, місто Москва.

Передача (підпорядкування) ЗРК «Бук-М1» цивільній або військовому керівництву ДНР.

Не здійснювалися.

Наказ на запуск ЗУР.

Генеральний Штаб ЗС РФ, місто Москва.

Чи можливий випадковий запуск ЗУР, що призвів до загибелі рейсу МН17?

В силу технічних особливостей пуску ЗУР (включаючи «підсвітку» вже пущеної ЗУР) - неможливий.

Чи можливий запуск ЗУР, націлений на поразку українського військово-транспортного літака Ан-24 (Ан-26)?

В силу розрізняються технічних характеристик (розміри і силует планера, максимальна висота, максимальна швидкість) Ан-24 (Ан-26) і Боїнг-777, а також маршрутів польоту - абсолютно неможливий.

Чому МН17?

Протягом дня 17 липня над районом дислокації ЗРК «Бук-М1» пролетіло декілька десятків пасажирських літаків (у тому числі за двадцять хвилин до цього - рейс Мюнхен-Делі «Люфтганзи», хвилиною пізніше рейс Копенгаген-Сінгапур «сінгапурських авіаліній»). Жоден з них, крім МН17, не постраждав. Чому було обрано МН17?

Для реалізації підготовленого плану в першу чергу слід було виключити літаки російських авіакомпаній, авіакомпаній країн СНД, авіакомпаній США, Німеччини, Франції, літаки всіх авіакомпаній, що летіли зі східних і південних напрямків. Жертвою мав стати літак, що вилітав або з Варшави («столиця прифронтових держав», де ведеться Росією 4МВ), або з Амстердама («столиця гріха» розтлінного Заходу, який розклався і якому протистоїть, захищаючи справжні цінності глибоко духовна путінська Росія, що встає з колін).
Однак катастрофа з літаком із Варшави неминуче дала б новий імпульс звинуваченням кремлівського керівництва в систематичних терактах проти поляків. Але головне - вона не змогла б домогтися того ефекту, на який, власне, й розраховували автори цього диявольського плану. Тому залишався єдиний рейс, що летів 17 липня 2014 з Амстердама, - МН17. Оскільки зазвичай його маршрут пролягав приблизно південніше, російській владі довелося закрити 12 повітряних коридорів для того, щоб залишити пілотам єдино можливий маршрут L980, що пролягає в районі міст Торез та Сніжне. Саме там його і чекав кваліфікований, ретельно підготовлений, тверезий, що виконував тільки і виключно накази свого безпосереднього військового начальства російський екіпаж ЗРК «Бук-М1».

У чому суть плану «Амстердамський рейс»?

Проект «Новоросія», настільки урочисто оприлюднений 17 квітня і націлений на недопущення інтеграції України в західні економічні, політичні та військові союзи, знаходиться на межі розгрому. Можливі наслідки його припинення для авторів, ініціаторів, організаторів обговорювалися вже неодноразово. Єдиний спосіб врятувати «проект Новоросія» від повного і остаточного розгрому - це зупинити бойові дії української армії на Сході України.

До 17 липня вже були випробувані і застосовані:

- Військовий опір «сепаратистів», який виявився відносно ефективним лише спочатку, а останнім часом переламується, регулярної українською армією, яка стає все сильнішою і сильнішою;

- Дипломатичний тиск, який здійснювався через Меркель, Олланда та інших, що виявилося, як відомо, недостатнім.

Знадобився новий, набагато сильніший, засіб, здатний (за авторським задумом) привести в «шок і тремтіння» сплячу досі європейську громадськість, - з тим, щоб вона, жахнувшись загибелі сотень своїх співгромадян, у тому числі дітей, жорстко зажадала би від своїх урядів надати який завгодно тиск на лідерів «жидобандеровцев і укрофашистів» і будь-якою цінною змусила б їх припинити бойові дії української армії у Східній Україні.

Перемир'я будь-яку ціну дозволило б Кремлю продовжувати підживлювати вогнище на Донбасі бойовиками і зброєю, одночасно інституалізуючи і легітимізуючи велике українське «Придністров'я». Після укладення первинного перемир'я повинні бути включені добре відпрацьовані (по Придністров'ю, Абхазії, Південній Осетії) механізми його продовження на 5, 10, 20, 30, 50 років, протягом яких донбамбвійская і лугандонська виразки змогли б утримати Україну від інтеграції в західні союзи.

Після успішного проведення операції «Амстердамський рейс» почалося здійснення операції «Миротворець».

Операція «Миротворець»

Після отримання інформації про успішно проведений теракт головний автор операції «Миротворець» зв'язався з президентом США Б.Обамою і, проінформувавши його про трагедію, «наголосив на необхідності невідкладного та безумовного припинення обома сторонами бойових дій на південному сході України, що вже призвели до численних жертв і що змусили сотні тисяч українців шукати притулок у Росії. Акцентувалася неприйнятність обстрілів українською армією російської території, в результаті яких є жертви серед громадян Росії. Президент Росії інформував Барака Обаму про вжиті російською стороною заходи з відновлення консультацій контактної групи за участю представників південного сходу України. Висловлено сподівання, що американська сторона також зробить внесок у запуск мирного переговорного процесу на Україні».

У наступні дні всі без винятку публічні дії автора (телефонні розмови з лідерами інших держав, публічні звернення, хвилини мовчання) були спрямовані на досягнення припинення бойових дій з українського боку. У Європі та США як по команді почалася кампанія вимог, петицій, протестів з вимоги до своїх урядів «негайно зупинити бійню в Україні».

Це частково вдалося - Петро Порошенко вже заявив про припинення бойових дій в радіусі 40 км від місця аварії МН17.

Роль «сепаратистів» в операції «Амстердамський рейс».

Кремль підставив їх, використовуючи як головного підозрюваного.

- МН17 був збитий не "Чорнухинськими козаками» (40 км від місця, що фізично неможливо).

- «Звіт Безлера» був переданий таким чином, щоб його запеленгувала СБУ і представила би світу, тим самим направивши пошуки винних насамперед за адресою «сепаратистів».

- Сам Безлер був очевидно шокований виявленим для нього (що підтверджує, що він у проведенні операції участі не брав, а лише доповідав) фактом знищення пасажирського лайнера - на відміну від крижаного спокою його московського куратора.

- Дії «сепаратистів» із тілами загиблих і уламками літака посилюють створене враження (незважаючи на тотальне керівництво ними з Москви).

- Розміщення матеріалів в соціальних мережах від імені Гіркіна з метою привернення уваги саме до авторства теракту з боку «сепаратистів».

- Кремлем розгорнута пропагандистська кампанія «Це не Путін!».

- До кампанії підключені ударні пропагандистські сили; на неї клюнули навіть деякі помітні представники інтелектуальної опозиції, що тиражують зручну для Кремля версію про винність «сепаратистів» («мавпа з гранатою»), версію, у якої проте немає ніяких підстав, оскільки у «сепаратистів» ніколи не було ні коштів, ні можливостей для здійснення такого терористичного акту.

«Це не грузини. І не сепаратисти. Це третя сила»

«Так говорив мені, показуючи очима на карту РФ, офіцер-спостерігач ОБСЄ про авторів терактів на території Південної Осетії влітку 2008 року, що призвели в підсумку до гарячої фазі російсько-грузинської війни в серпні того ж року», - підсумовує Андрій Ілларіонов.

Інф.: charter97.org

Коментарі