Володимир ВЕРМІНСЬКИЙ, відомий співак і композитор, учасник музичного телемарафону «Пісня об’єднує нас» дав  ексклюзивне інтерв’ю кореспондентові порталу

Володимире, Ви щойно виступили у прямому ефірі музичного телемарафону, виконавши 5 чудових українських пісень. Які Ваші свіжі враження від марафону?

- Перш за все, я вдячний тим людям, які запросили мене на цей телемарафон. Зрештою, це мій обов’язок як українця, як патріота долучитися до цієї чудової акції.

Думаю, що це з мого боку правильно, в тому розумінні, що, як ми пам’ятаємо, місяців зо два тому Верховна Рада ініціювала 25-відсотковий бар’єр для україномовної пісні в українському просторі на FM-станціях, мотивуючи це тим, що, мовляв, немає конкурентоздатної української пісні, яка би конкурувала з російською. Якраз цей телемарафон української пісні (незважаючи на те, що не всі 100 відсотків виконавців дотягують до професійного рівня) показав те найкраще, що у нас є. Він, власне, довів, що у нас це найкраще є!
Тому мені приємно. Я, скажімо так: вже увійшов у історію, бо долучився до цього телемарафону, вклавши якусь частинку своєї праці, творчості. Можливо, не всі пісні були, які я хотів би виконати сьогодні (їх мало бути 9). Але не я їх вибирав. Вибирали ті люди, які керували цим телемарафоном. Але, в будь-якому випадку, я задоволений. Вийшло так, що мої пісні були різноманітні, різножанрові. Були пісні ліричні і навіть був український шансон, тобто був цікавий мікс.

Але й енергетика була сильна…

- Яка при цьому була енергетика, про це, напевно, судити глядачам, а не мені. Хоча, якби був присутній глядач в залі, було би набагато легше працювати і цікавіше. А так працюєш тільки на камеру. Це момент більш відповідальний, і ти розумієш, що другого дубля не буде. Оце важливо.
А я намагався зробити все можливе і не можливе.     

Чи досягне, на Вашу думку, це проект своєї мети в сенсі популяризації української пісні в Україні та світі і в сенсі об’єднання українства? Адже сама його назва - «Пісня об’єднує нас».

- Я думаю, що в якійсь мірі, все ж таки вдалося організаторам об’єднати в цьому проекті українську пісню й мову, завдячуючи Михайлу Поплавському, який цю справу зробив. Кожен проект збоку судити легко і критикувати теж. Ніхто не критикує тих, хто нічого не робить. Тих, хто  щось робить, завжди критикують. Напевно, це правильно, але, з іншого боку, буває дуже важко щось зробити. Наприклад, перерва між піснями має бути не більше, ніж 15 секунд. Тобто, за умовами рекорду Гіннеса, не пізніше, ніж через 15 секунд має бути наступна пісня. Тобто треба так «потусувати» ті пісні, ті колективи, щоб не допустити перерви у 20 секунд. Тоді все: рекорд закінчився. Тому я намагався між піснями бути малослівним (посміхається). 

Серед учасників багато невідомих або маловідомих імен. Одним словом, рівень виконавців різний. Що Вас як співака та композитора зі «стажем» спонукало взяти участь у проекті?

- Я скажу відкрито, чесно і без всяких там моментів: насамперед, я можу заявити про себе як про співака, про автора пісень, просто як про творчу особистість для такого великого загалу. Можливо, багато глядачів і не знають мене. Завдяки цьому телемарафону люди все-таки розберуться, що якісніше, хто є професіоналом а хто працює більше в самодіяльному плані.
Другий момент: це все ж таки телевідеоверсія, яку я зможу використати. Крім того, це буде історичним свідченням моєї участі у цьому телемарафоні.
І ще такий момент цікавий. Я зустрів дуже багатьох своїх друзів, навіть тих, з якими колись навчався в Харкові у консерваторії. Наприклад, зустрівся з Євгеном Касьяненком із відомого в Україні квартету «Гетьман»(зараз Народний артист України). Зустрівся з багатьма виконавцями, аранжувальниками, в тому числі з рідного Тернополя, зі Льова. Тобто це дуже хороша «тусовка»така.
Розумієте, суть у тому, що дуже багато артистів наших відмовились співати в тому телемарафоні. Причина: дуже багато людей співають під фонограму. А величезний плюс цього телемарафону в тому, що він не дозволяє цього робити. Ти мусиш співати тільки наживо!
Тому я сьогодні побачив багатьох іменитих артистів (не буду називати їхні прізвища), почув, як вони співають… І це почула вся Україна. Розумієте. І, навпаки, сьогодні глядачі і шанувальники естради відкрили для себе нові імена.


 

Ваші пісні про матір нікого не залишають байдужим. Сподіваюсь після їх прослуховування всі зателефонували своїм матерям…

- Де б ми не знаходились, де б ми не були, все ж материнське тепло присутнє з нами. Тому, що мама – це святе. У мене, як Ви бачили, були дві пісні про маму. Одна пісня – більш глибокого змісту, про старненьку матір, друга – весела (в стилі українського шансону), про молоду матір, яка йде на побачення. Ну, і так вийшло, що п’ята пісня «Наталі» була написана саме мною(слова й музика) для моєї дружини. Хоча, скажу, що і всі інші пісні створюються під моїм «патронатом», аранжуванням. Адже, в решті решт, мені їх виконувати.

Ви раніше отримали престижні нагороди в Україні та за її межами. Чи вважаєте Ви себе достатньо реалізованим митцем в Україні? Адже на українському телебаченні це, напевно, один із перших Ваших виступів. Чому так? Немає пророка у своїй Вітчизні?

- На превеликий жаль, на сьогодні більш за все відіграють роль фінанси, а не творча особистість. Через це у нас такі проблеми, що на каналах М1, М2 крутиться дуже багато «артистів» - «кислоти», як про них говорять між собою, напівоголених і т.п. Тіла ми бачимо на екрані! На подібних марафонах ми їх не побачимо, бо вони співати не вміють. А співають тільки в студії, де апаратура все за них робить. Вони там витягують голос, підчищають всі моменти і нам здається, що все дуже гарно. А насправді вони ніколи співати не будуть, тому, що вони не є співаки. Це просто фонограмні музиканти, навіть не музиканти, а комп’ютерні «артисти», які завдяки своєму тілу себе продають. Усим керують гроші.
Відносно ж себе…я не вважаю свою творчість реалізованою на всі сто відсотків. Тому, що в мене є ще свої задумки, є проект, який ще не завершений. Є багато пісень, які хотілося б ще зробити, так би мовити, на славу нашої України, прославити її в піснях, підняти дух нашої молоді, пропагувати нашу мову, культуру, звичаї, традиції. Я сподіваюсь, що все ще попереду. Я себе почуваю абсолютно у формі, співучій формі, як Ви могли сьогодні бачити.

Які, на Вашу думку, перспективи відродження української пісні, особливо патріотичної, визначним майстром якої Ви є?

- Якщо це відродження почнеться з Києва, то тоді воно відгукнеться у всій Україні. Коли імпульс піде не з регіонів, а із столиці в регіони, в усіх напрямках: північ, південь, захід, схід – це буде потужним стимулом високого рівня і свідчитиме, що є однодумці в усіх регіонах. А вони є, я впевнений, що вони є! Бо люди вже втомилися від цієї влади, від цієї політики, від цієї балаканини пустої, нікому не потрібної, від тих обіцянок, від того, що тисне на них іззовні, заганяє в якісь певні рамки.
Я не закликаю до якоїсь революції. Але люди, нарешті, повинні відкрити свої очі. Напередодні виборів вони повинні мислити, не продаватися за крупу, гречку й інші матеріальні речі.
Люди повинні розуміти, що ті, кого вони будуть вибирати, формуватимуть розвиток їхніх дітей, їхню свідомість, культуру, мову, тобто те, що ми бачимо сьогодні. У нас є перспектива за умови здорового мислення людей.

Щоб Ви хотіли побажати відвідувачам порталу «Воля народу»?

- Бажаю мати холодну голову, мислити тверезо, не піддаватися на провокації, відвідувати частіше портал «Воля народу», де є правдиве відображення наших буднів, нашого життя.

Дякую за інтерв’ю.   

         



     
















Див. також:
Екс-народний депутат України, член політради Партії Зелених України Віталій Кононов вкрав пісню у тернопільського співака і композитора Володимира Вермінського 
 

Коментарі