Валентин Кожевніков: Власників земельних паїв чекає доля власників ваучерів часів приватизації 90-х   
Уявіть, як зрадіють Путін та його сексоти – керівники окупованих Московією Криму та деяких районів Донбасу, коли вони зможуть за безцінь скупити нашу землю на окупованих територіях. Тоді навіть деокупація цих областей нічого не дасть у плані українізації політичного, економічного, соціального та культурного життя цих областей.

ПРОДАМО УКРАЇНУ?
Валентин Кожевніков


Новий президент та його підручні скасували мораторій на продаж землі. Підготовку до цього злочину інтернаціональна мафія почала давним-давно. А Кучма, незаконно розпаювавши землю (вона ж є загальнонародною власністю), створив умови для її незаконної приватизації міжнародною мафією і політичними шахраями.
В газеті «Літературна Україна» за 13 липня 2017 р. на першій сторінці у статті Макса Льовіна «ТАК чи НІ продажу землі?» обіцяли, що в Україні настане рай, коли продадуть землю. У запалі дискусії з противниками скасусування мораторію на продаж землі автор статті наводить десятки аргументів на користь своєї пропозиції: це і зниження цін на продукти харчування, і збільшення зайнятості, і зменшення міграції українців за кордон, і збільшення урожаїв, і можливість залучення довгострокових інвестицій у вирощування та переробку сільськогосподарської продукції, і зростання купівельної спроможності власників землі тощо.
    Щоб спокусити селян до продажу паїв, у газеті наведені ціни  на землю в деяких державах (від 1000 доларів у східній Європі до 60 тисяч у Нідерландах). А тих патріотів України, які передбачають, що після скасування мораторію на продаж землі, вона швидко стане власністю олігархів та закордонних структур, стаття звинувачує в тому, що вони все ще вірять у «…старі радянсько-плебейські фобії перед міфічним Містером-Твістером, який прибуде із заокеання, скупить «всеньку Неньку» і стане тут «усім заправляти».
     Причому, в статті ні словом не згадується Росія, структури якої під час злочинної приватизації державного майна в чорні часи правління Кучми стали власниками більшості наших важливих підприємств. Щоб уяснити, як це сталося, згадаймо, що тоді засоби масової інформації теж стверджували, що приватизація державних підприємств корисна в будь-якому випадку, навіть якщо вони потраплять до рук закордонних власників. Адже для українців – головне, щоб підприємства працювали і давали роботу нашим громадянам. Чужинці,  мовляв, не заберуть їх у Росію і будуть платити податки в нашу скарбницю. Українці, навіть більшість патріотичних політиків, тоді не врахували, до якого ступеня Україна була КГБізована, і всі економічні, соціальні, культурні проекти у нас підпорядковані політичним рішенням, прийнятим у Кремлі для виконання нашими держслужбовцями – сексотами КГБ. Тож найголовніші та найприбутковіші наші підприємства швидко були зруйновані, ліквідовані (хто ще пам’ятає Київський «Арсенал», Миколаївський глиноземний, Запорізький алюмінієвий, десятки цементних та сотні інших заводів?) або вивезені в Росію (наприклад, вагонобудівні та вагоноремонтні заводи).  
А ще тоді Кучма використав корупційні, хабарницькі та шахрайські схеми збагачування зайд, сексотів, зрадників, за допомогою яких сам казково розбагатів і створив прошарок злочинців-олігархів, які нічого не зробили для розвитку нашої економіки, хоч і стали власниками майже всіх привабливих підприємств та мільярдерами. Тепер вони готуються привласнити й українську землю. Щоправда, в статті стверджується, що у «наших» олігархів «не вистачить коштів, щоб скупити всю українську землю, яка оцінюється десь у 83,1 млрд. доларів». Тобто автор оцінює гектар наших чорноземів у 2000 доларів, хоча земля такої ж якості в Аргентині та США коштує в п’ять разів дорожче.
Двадцять п’ять років тому, перед початком ваучерної приватизації державного майна, КГБ знайшло спосіб, як обдурити український народ: з одного боку приватизацію підтримували директори-агенти Москви, які вийшли з лав КПРС і видавали себе за патріотів, та деякі легковажні керівники патріотичних партій, а проти виступали сексоти КГБ, які залишилися в рядах КПРС і, маючи більшість у ВР під керівництвом Мороза-Симоненка, гаряче доводили необхідність залишити все, як є, та міцнити дружбу з Росією проти США і ЄС. У такій ситуації народ, боячись повернення до Росії, підтримав директорів. Тим паче, що й наші патріоти (Яворівський, Мовчан, Павличко, Заєць) теж підтримали той план приватизації!
Тоді ж Кучма здійснив за московськими планами і розпаювання землі. Оскільки в Україні рівень життя за правління Кучми і його послідовників весь час знижувався, то у нас з’явився клас зубожілих власників 2-3 гектарів сільськогосподарської землі. Адже селяни не отримали ніякої техніки для догляду за угіддями, тому змушені віддавати свої паї в оренду різним фірмам, холдингам, фермерам. За двадцять років після приватизації власники паїв не тільки збідніли, а й постаріли. Тож тепер стали пенсіонерами, а багато з них померли, залишивши у спадщину свої паї дітям чи онукам, які живуть переважно в містах. Оскільки все вийшло так, як бажали керівники московської імперії та олігархічна мафія, то тепер наші можновладці очікують слушного часу, щоб скористатися бідністю власників паїв і скупити всю нашу землю за безцінь.
    Уявіть, як зрадіють Путін та його сексоти – керівники окупованих Московією Криму та деяких районів Донбасу, коли вони зможуть за безцінь скупити нашу землю на окупованих територіях. Тоді навіть деокупація цих областей нічого не дасть у плані українізації політичного, економічного, соціального та культурного життя цих областей.
В Україні ще й тому не можна продавати землю, що сусідні держави: Росія, Польща, Угорщина, Румунія колись завойовували всі чи деякі області України і володіли нашою землею. Тож вони до цього часу мріють повернути ті території. Претендують на частину української землі і євреї – адже тисячу років тому українці платили данину Хазарському каганату. Всі ці народи мають кошти, аби купити стільки землі, скільки їм треба, тобто, практично всю. Путін накопичив сотні мільярдів нафтодоларів і може скупити всі наші паї навіть тоді, коли вони коштуватимуть не 2, а 20 тисяч доларів за гектар. Роздеруть Україну…
Газета «Літературна Україна» наводить такі «заспокійливі» аргументи Макса Льовіна: «Зараз натомість йдеться, насамперед, про право власників продати свою приватну власність. Земельна реформа не примушує їх продавати паї, як і не примушує продавати їх дешево».
Тим, хто не розуміє підступної лукавості таких аргументів на користь відкриття ринку землі, нагадаю, що сьогодні переважна більшість селян, які мають паї, стали пенсіонерами й уже не можуть самі їх використовувати. Здають в оренду за безцінь. Тож вони зразу скористаються правом продати паї за будь-яку ціну, аби встигнути за життя використати гроші: купити автомобіль, пральну машину, мотоблок, вирити колодязь у дворі тощо і хоч трохи покращити свій побут. Ну, а ті власники паїв, які тепер живуть у містах, тільки й чекають, коли можна буде отримати за них гроші, щоб розрахуватися за комунальні послуги або купити додаткове житло.
Отже, понад 70% української землі перейде у власність зайд або «щирих» ворогів України впродовж 1-2 років. Решту паїв вони заберуть у фермерів, використовуючи підпали ланів та житла, крадіжки та псування техніки, погрози, вбивства, рейдерство. Швидко настане кінець українському фермерству.
Чи не нагадує вам турбота про власників паїв кампанію двадцятирічної давнини, коли українські ЗМІ, посилаючись на закони, попереджували громадян, щоб не продавали московським скупникам свої ваучери за 10-20 гривень, бо вони коштують в сотні разів дорожче, а російськомовні ЗМІ, контрольовані КГБ, сіяли паніку, лякали людей тим, що усі підприємства уже зруйновані і ваучери нічого не коштують. Більшість громадян послухали підступних москалів і віддали їм за безцінь свої ваучери. Тож власниками більшості українських підприємств є московські, ворожі українцям, структури. Вони заборонили українську мову на своїх (наших) заводах, фабриках, копальнях, ресторанах і установили свої порядки. Український простір звузився. Теж саме буде й після скуповування нашої землі чужинцями і зайдами – вони оголосять неукраїнськими зонами території, на яких скупили паї. На куплені ними землі повернуться бакаї, азарови, януковичі, табачники, звягільські тощо й будуть на законних підставах вимагати від українців говорити мовою хазяїв, працювати на них, як це було за польської панщини, московського кріпацтва, радянської колгоспщини.  
Концентрація земельних паїв у руках олігархів та зарубіжних корпорацій несе в собі такий же негатив, як, наприклад, концентрація торгівлі в руках власників мережі супермаркетів: «Сільпо», «Велика кишеня», «АТБ», «Фора» тощо, які, як спрут, охопили своїми присосками всю Україну. Таким чином невелика купка людей (більшість із них не є українцями і мають подвійне громадянство) установлюють ціни на будь-які товари і отримують надприбутки, які вивозять в офшори або в країни свого походження.
Якби замість кількох мереж супермаркетів ми мали 30-50 тисяч невеликих лавок, крамниць, магазинів, то вони давали б роботу не лише їх власникам, а й членам їхніх сімей та мільйону виробників різноманітних харчових продуктів і промислових товарів. Тоді всі прибутки від виробництва і продажу товарів дісталися б тим, хто виробляє і продає їх, і залишалися б в Україні. А замість кількох мільярдерів ми мали б понад мільйон заможних українців, які платили б податки до народної скарбниці та сприяли б розквіту української культури. Так і з землею: якщо 40 мільйонів гектарів нашої землі оброблятимуть пів мільйона фермерів та членів їхніх родин, то матимемо ще 2-3 мільйони заможних селян і значне поповнення бюджетних надходжень. А якщо землю куплять кільканадцять олігархів та московські структури, то доведеться забути і про наше селянство, і про нашу мову, і про козаків, і про нашу Україну. Все тут буде чужим і ворожим.

P.S. З 1 липня має набрати чинності закон про продаж сільськогосподарських земель. Хитрі «наші» законодавці заспокоюють українських селян: 1. Землю не дозволимо купувати іноземцям 2. Орендарі матимуть переважне право при купівлі ланів, які вони уже обробляють. Але якщо всю землю куплять найбагатші громадяни України, які всі є олігархами одного хазарського племені, то нам тут місця не буде. Ми, обравши чужинців до влади, самі вставили голову в петлю. Тепер їм досить купити землю, тобто прибрати опору з-під нас, і через кілька років ніхто й не згадає, що тут жили українці. Адже рекет і рейдерство наша влада освоїла ще за лихоліття Кучми і судову систему створила по своєму зразку.
Якщо закон дозволить орендарям мати переваги при покупці землі, то ті переваги знову ж таки отримають олігархи, які вже тепер орендують у селян і держави половину всіх наших полів. На мою думку, якщо вже народ захотів продавати землю, то переваги треба дати фермерам, які живуть в тому ж селі або в сусідніх селах. Бо інакше матимемо латифундистів, які житимуть за кордоном у розкошах, а на них батрачитимуть українці, колишні власники землі і долі.  

Валентин Кожевніков, письменник, кандидат географічних наук, академік Академії оригінальних ідей          

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити