У мене виникло питаннячко: яке може бути святкування дня перемоги, якщо ми зараз у процесі війни?
Як можна ігнорувати новину, що сьогодні за добу загинув один військовий і є поранені?
Якийсь сюрреалізм. Звичайно, різні роки, різні люди... але одна і та ж сама Україна!! Що колись воювали за свою незалежність, що сьогодні! Воюєм не просто в інформаційному просторі, а по-справжньому! Зі зброєю в руках.
Як можна ігнорувати новину, що сьогодні за добу загинув один військовий і є поранені?...
Народ! Яка перемога, коли сьогодні вбивають наших? То колись було... колись багато баталій було... історія наша дуже насичена.
Ще козаки озаки колись воювали за Українську землю, за незалежність наших інтересів. Хочу сказати, що треба пам'ятати. Пам'ятати всі війни і подвиги українців, якщо ти ним також є. А якщо хтось думає, що у нас все класно і Євробачення. і реформи і ще всяка фігня, яку нам вішають на вуха, то ця людина не українець, бо мета справжнього українця - бути вільним від сусіда і жити достойно, а в нас ще ні одного ні іншого немає.

Марта Мартін, громадський активіст
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі