22 листопада, із середини дня на столичний Майдан сходилися люди для святкування 8-ї річниці народної революції 2004го року, яку в народі назвали Помаранчевою.
Спочатку перед кількома десятками присутніх виступили (в оточенні щільного кільця співробітників МВС) керівники громадської організації "Луганці". Вони закликали до нового Майдану. З мегафона прозвучали їхні три головні вимоги: перевибори Верховної Ради та місцевих рад, звільнення політв’язнів та відставка Кабміну.
Потім надавалося слово всім простим громадянам, які бажали виступити. Голос народу звучав і з уст народних поетів, які
читали власні вірші.

Потім (уже не на трибуні) і старі і молодь спілкувалися, ділилися спогадами про Майдан-2004.
   

Студент: В Україні ще повністю не осягнули значення Помаранчевої революції для сьогодення, для майбутнього. Але сподіваюсь, що глибину цієї події ми усвідомимо з роками. А сьогодні ми просто зібралися вшанувати цю подію невеличкою акцією. Ми не будемо висловлювати гучні гасла. Це було зроблено 8 років тому. Сьогодні ми хочемо показати, що ми любимо Україну. Я її люблю і за цей День Свободи.




Цей день є для нас символом нашого демократичного українського поступу

Ольга, студентка: 8 років тому це були такі незабутні емоції. Ми тут стояли всі, об’єднані однією ідеєю – ідеєю щасливої України. І ми, молоде покоління, прийшли сюди засвідчити, що ми пам’ятаємо цей день. Бо цей день є для нас символом нашого демократичного українського поступу. Ми з кожним днем стаємо мудрішими. І я хочу сьогодні. На цьому Майдані – святому місці для кожного українця - попросити у Бога для всіх нас мудрості, національної гідності, Пам’ятаймо не тільки сьогодні про нашу свободу, про те, що ми є сильна незалежна українська нація. Ставаймо мудрішими, щоб іти далі – до Соборної Української держави.
Я люблю Україну, тому, що це моя рідна земля. Я хочу, щоб моя країна – країна усіх нас - була щасливою. Щасливою завтра. І щоб ми вже сьогодні почали будувати щасливе майбуття.

Юля, студентка: Я люблю Україну за те, що вона є, за те, що я тут народилася. Вся наша патріотична молодь, усі патріотичні громадяни ще не вмерли! Вони будуть жити і вірити!
Можливо, не сьогоднішня, а наступна влада нам ц цьому допоможе. А можливо, це зроблять ті, хто зараз стоїть на Майдані. А головне, пам’ятаймо, що це було 2004-го року і, можливо, ще навіть і буде. Молодь буде відстоювати Україну!

 
Ми з пуп’янка трударі, а на сьогоднішній день ми ніхто

Пенсіонерка: Я щаслива, що можу прийти сюди і відзначити цей день. Тільки мені прикро, що я боролася, залишила власноручний підпис (Сквира) на колоні Головпоштамту, а кращого життя поки нема.
Коли я Києві, я завжди на Майдані. Я його не кидаю. Дякую Богу, що дав українцям таке терпіння. Тільки хочу, щоб наші правителі були не корумпованими, а розуміли нас, пенсіонерів, які тяжко працювали і заробили цю мізерну копійку. Ми з пуп’янка трударі , а на сьогоднішній день ми ніхто. Уся надія –на молодь.


Пізно ввечері учасників акції побільшало (приблизно до тисячі чоловік), а  народне святкування Дня Свободи переросло у мітинг опозиції.

Репортаж "Волі народу"


 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити