Дерибан землі - головного скарбу українців - то як підлий заробіток слизькорукого сутенера, що привів на панель цілу націю, - Василь Базів, громадський діяч
Підозрюю, що саме злощасний план продажу землі за безцінь і був вашою ціллю приходу до влади. Не гнівайтеся, якщо це неправда, але виглядає саме так.
Ви хочете із несамовитим завзяттям і просто надлюдською агресивністю та патологічною сверблячкою українську Землю негайно, поки гримлять ворожі гармати, законодавчо перетворити на товар, скупити чорноземи у нинішніх мутних водах все ще процвітаючого дикого капіталізму та на вершині корупції за безцінь продати на світовому ринку у сотні разів дорожче.
Файний ґешефт. То як підлий заробіток слизькорукого сутенера, що привів на панель цілу націю.

Скарб нації. Відкритий лист Петру Порошенку

"Земля українська дана Богом Українській Нації не на те, щоб ми собі взаємно із-за цієї землі голови розвалювали, нею спекулювали, або щоб на ній усякі "міжнародні банки" чи інші посідачі міжнародних валют могли буряковими ґешефтами займатись. Дана ж вона на те, щоб ми на цій землі могли найкраще і найрозумніше – по Божому – своє життя владнати".
                                           В'ячеслав Липинський
                                          "Листи до братів-хліборобів".
                                           1926 рік


Окупована ордою, стікаюча кров'ю найкращих зі своїх синів, поставлена на грань соціального апартеїду Україна, яко Відкупитель чужих гріхів, вкотре впала під Хрестом і надлюдськими зусиллями знову зводиться на ноги під непосильним тягарем.
Такою є нині держава, яка потрапила під вашу оруду. І що ви збираєтесь з нею зробити?

У країні, яка перебуває у стані найбільшої після другої світової війни у Європі, її правитель вважає – у цих смертельних лабетах проходження між смертоносною Сциллою московської орди і хабарною Харибдою несусвітнього казнокрадства - головним для себе позбавити цю країну її єдиного і найдорогоціннішого національного скарбу. То Симон із Киренеї допомагав Ісус піднятися після падіння, а рятівники підупалої під хрестом України схилися над нею, щоб витрусити її кишені.
А у вивернутих безліч разів і грабіжниками розмаїтих ґатунків кишенях українців уже нічого нема, окрім батьківського скарбу, збереженого для них пращурами щонайменше із часів Аскольда і Мономаха.
Скарб цей, якому нема ціни на планетарному торжищі національних багатств, – Земля.

Не буду вдаватися, пане Порошенко, до духовних скрижалей українців, які, так виглядає, не проймають ваше прагматичне єство. Не буду повторювати мантри автохтонів про село, як колиску нації, про хліборобське покликання осілих з часів трипілля тубільців на берегах Дніпра, про хліб наш насущний на найцінніших у світі чорноземах, які витворили нашу дивовижну землецентричну ідентичність і які водночас у ненаситних зазіханням завше накликали на нас ворогів.

Чому із таким несамовитим пресингом українська Земля стала предметом нашого торгу із сильними світу цього? Чому саме у мить нашого хвилевого ослаблення у нас так філігранно наполегливого виманюють те єдине, чим ми володіли віками і без чого нас би не було?

Я вам казав при останній зустрічі із вами у президентському офісі, що ви потрапили у найголовніший кабінет на планеті, що викликало у вас роздратований подив. Але події, які вершаться з нами і навколо нас лише підтверджують цю реалію глобального розвою.

Давайте, пане Порошенко, оглянемося довкола і, як казав Тарас Григорович, голову схопивши у руки, спробуємо збагнути, що відбувається у світі, який вивів нас в епіцентр своїх потрясінь.
Коли у ролі правителя у Києві перебував Ярослав Мудрий, нас, землян, на планеті було десь зо 300 мільйонів. Коли ж народився Тарас Шевченко, на початку 19 століття людство переступило свій перший мільярд після 200 тисяч літ створення Всевишнім нас, гомо сапієнс.

А далі – пішло-поїхало по вертикальній прогресії! По експоненті! Коли ми народилися з вами всередині минулого століття, того людства налічувалося уже 3,5 мільярда. І протягом кількох десятиліть життя нашого покоління – людство подвоїлось! Сім мільярдів.
І що з ним робити? Із цією фантастично нечуваною за своєю кількістю популяцією богоподібних створінь?

Першим ділом, над чим чухають стурбовані шиї сильні світу цього, – як прогодувати. Один із моїх улюблених сучасних мислителів, бізнесмен-фундатор  Оксфордського  університету Джеймс Мартін так і пише: «Відомі голодомори у минулому будуть виглядати мініатюрно маленькими в порівнянні із ймовірними голодоморами у майбутньому».

Ви не читали, пане Порошенко, його фантастичну книгу «Значення 21 століття», яка лежить на столі у кожного глави держави G-7? Вона перегукується із моєю дилогією «Сага про космологічну долю людства», яку я вам подарував при останній зустрічі.
Виходимо з того, що половина того людства живе на територіях, на яких ніколи не було і не може бути сільського господарства.

Коли ви, пане президенте, пролітаєте у міжнародних візитах у східному напрямі, то під вами протягом годин польоту - лише скали гірських хребтів. А коли у південному – то кінця краю нема пустелям, чи океанічна безконечність по дорозі в ООН. Лише Україна із висоти пташиного лету – рай земний із її чорноземною ораницею і садами вишневими біля охайних, оспіваних поетом, хатин.
На планеті якось дають собі раду майже чотири мільярди безземельних «кріпаків», які можуть розраховувати лише на чужий хліб. Абсолютна більшість країн, а саме понад 100 держав світу, продовольство купують. У їхніх національних стратегіях продовольча безпека стоїть вище від безпеки військової, енергетичної чи соціальної.

Таким є Божий Промисел, запроваджений Творцем на цій феноменальній планеті. І Всевишній створив для нас не лише Землю-планету, довкруж якої на відстані 300 трильйонів кілометрів нікого немає, а Землю-годувальницю. Засіб існування. Говорячи по-бізнесовому.
І що цей гомо, та не зовсім, сапієнс витворяє із цим скарбом, в порівнянні з яким хвалені природні блага - золото, нафта, газ - попросту кукіль на всеплодющому лані земного блаженства?

Людина проіснувала тут, множачись несамовито, дві сотні тисяч літ, але лише протягом останніх 50 років – якась мільйонна доля на секундомірі Ейнштейна – знищила третину лісів і четверту частину грунтів. Чверть – в одну мить!
Щороку ми втрачаємо 100 мільйонів акрів (майже 40 мільйонів гектарів) орної землі, 24 мільярди тонн родючих грунтів зникають з поверхні планети.
Щороку 15 мільйонів акрів родючих земель сільськогосподарського призначення перетворюються у пустелю.

Природа витворювала ці єдино сущі джерела нашого Життя впродовж мільярдів літ, а гомо несапіенс знищив одним помахом ненаситних корпорацій.
Є така одиниця виміру, яка визначає – як людина використовує природні засоби свого існування і виживання, передовсім, землю, – footprint. Із еволюційної глибини у сотні тисяч років гомо сапієнс прийшов на поріг третього тисячоліття, маючи показник цього життєзабезпечення - 6,9. Лише за перше десятиліття після міленіуму цифра обвалилася до 5,3. Через 40 років, якщо, пане Порошенко, не взяти за руку ваших колег-бізнесменів із картелей і корпорацій, що пожирають дари Природи, буде 3,5 того footprint. Поза межею виживання. Буде footnothing чи foopstop.
Людство стоятиме, як герой Некрасова, на одній нозі. Шегренева шкіра за Оноре де Бальзаком, який брав шлюб із Ганською у Бердичеві. Шкіряний петля на шиї так уже мало богоподібного земного монстра.
Є така одиниця виміру у державному менеджменту – ecological deficit. Так от у США цей дефіцит становить 11 акрів на одну людину, Японія – 10, ЄС – 9.

Я знайшов цитату знайомого нам великого друга України, сенатора і мислителя Джона Маккейна: «Я думаю, що вода і земля стануть питаннями №1 у 21 столітті». Аж ніяк не нафта чи газ.

До речі, 70 відсотків води, яку ми тратимо, йде на іригацію, тобто на утримання бодай у мінімальній кондиції родючості тої самої Землі, яка деградує на очах. Загалом ми витрачаємо щодня води, яку природа не встигає поновлювати стільки, скільки цього еліксиру життя би помістилося у водяний конвой довжиною 300.000 миль – 37 діаметрів планети Земля. Щодня.

Днями я їхав на фронт за маршрутом Київ-Авдіївка, і, спостерігаючи із вікон волонтерського бусика за чорноземними морями, яким кінця-краю не видно аж до горизонту, думав про те, чому до нас так безнастанно впродовж віків приходять війною сусіди і не тільки.

25 відсотків найціннішого із земних благ і у розпорядженні 0,8 відсотка українського населення від 7-мільярдного населення планети. Ненаситним оком не можуть не дивитися на нас.
І навіть це кількісне вимірювання золотих приїсках чорноземних гектарів - то далеко не точне встановлення нашого національного скарбу. Є 300 видів грунтів на планеті, серед яких чорноземи становлять 2,4 відсотка. Переважно – це плодоносні шари, починаючи із 20 сантиметрів гумусу. Надпотужними вчені називають чорноземи, товщиною 120 сантиметрів. А у тому самому, зразково показовому районі на Кіровоградщині, на Шевченковій Черкащини чи на батьківщині Наталки-Полтавки є феноменальні пласти – два метри і більше!

Рахувати треба не квадратуру нашого хлібодайного золота, а кубатуру! Якби шаром, що уже вважається винятково родючим у світових масштабах покрити сушу, то нашого чорного земного масла би вистачило, щоб намазати чи не весь євроазійський суходіл!

До речі, експансія передбачає не тільки - скупляти Україну на корені її земного призначення, а вивозити чорнозем ешелонами, як нині вивозять український метал чи карпатську деревину. Послідовників Гітлера, який винайшов цей вид грабунку, нині довкруж наших кордонів – тьма тмуща.

Із семи мільярдів ротів, серед яких все більше і більше стає голодними, ми самі можемо прогодувати уже зараз, із нашою рекордною нинішньою врожайністю 140 центнерів з гектара – 700 мільйонів душ. Можного десятого землянина! Один українець може взяти на «довольствіє» понад 200 подібних собі!

Осмислюючи, з одного боку, ці прикрі, всезростаючі, майже місячні глобальні пейзажі, що витворилися довкруж нас під час саме нашого, пане Порошенко, короткотермінового перебування на планеті, а з другого боку, велич нашого національного скарбу, мусимо натужити бодай залишки тих самих нейронів і відповісти собі щонайменше на два запитання:
1. Чим ми володіємо?
2. Як нам цим розпорядитися?

По-перше, володіємо ми ресурсом №1 на планеті за складністю Божого промислу і за значимістю для людства, – ресурсом. кількість якого катастрофічно та апокаліптично зменшується. Ціни на зерно, якого вдосталь у нашій дивовижній житниці, зростатимуть найближчим часом темпами, немислимими жодним там барелям нафти. Ми можемо сміло опинитися у продовольчій ролі енергетичної володарки людства Саудівської Аравії, яка розпоряджається вуглеводневою житницею і крутить світовою економікою, як кіт хвостом.

По-друге, оскільки лише за нашого життя кількість щоранку голодних людських ротів виросла удвічі і за найскромнішими прогнозами на межі зростання за прогнозами Римського клубу невдовзі становитиме майже 9 мільярдів, а більше планета Земля не витримає, саме наш національний скарб найбільше затребуваний теперішнім людством, яке не хотіло би стати останнім поколінням землян. Аби не вмерти, платитиме останнє кожен з нас і людство загалом.
І якою має бути наша національна стратегія у такому глобальному планетарному контексті?
І що нам з цим робити?

Є дві стратегії.
Перша, яку ви, пане Порошенко, здається, хочете негайно запустити. Підозрюю, що саме цей злощасний план і був вашою ціллю приходу до влади. Не гнівайтеся, якщо це неправда, але виглядає саме так.
Ви хочете із несамовитим завзяттям і просто надлюдською агресивністю та патологічною сверблячкою українську Землю негайно, поки гримлять ворожі гармати, законодавчо перетворити на товар, скупити чорноземи у нинішніх мутних водах все ще процвітаючого дикого капіталізму та на вершині корупції за безцінь продати на світовому ринку у сотні разів дорожче.
Файний ґешефт.

То як підлий заробіток слизькорукого сутенера, що привів на панель цілу націю.
Я знаю, що десь там на закулісних олігархічних «сходках» фігурує цифра – 2.990 доларів за гектар українського чорнозему. Тут уже, у продажному ясирі, Україна – не на першому, а на останньому місці. Бо уже тепер, коли глобальний голодомор, слава Богу, на разі у наукових, хоча середньо-термінових прогнозах, ціна землі у Нідерландах – 63 тисячі доларів за гектар, у Швейцарії – 70 тисяч доларів. Я вже не кажу, що ця земля нашим божественним чорноземам у «подмьотки» не годиться.

Нація, більшість якої вас обрала, знає, що ви збудували собі «псячу будку» у селі Козин за проектом Білого Дому у Вашингтоні. За найскромнішими підрахунками земля навколо вашого обійстя коштує 5 тисяч доларів за сотку. Я помножив на 27, 8 мільйона гектарів наших чорноземів. Калькулятор показав мені цифру – 1.39Е+13. Знаючи люди допомогли мені розверстати цю математику поза людським сприйняттям і вийшло – 1.390.000.000.000. Доларів. Один трильйон 390 мільярдів баксів.

У мене голова йде обертом від національної гордості! Але я знаю, що я мушу стати супроти людей, які захлинаються від отруйної слини, якими топлять їх їхні ненаситні секреції. І у цьому – друга, моя стратегія, пане Порошенко.

Я знаю, що у нинішній, найбіднішій на континенті Україні із найнижчим прожитковим мінімумом – 2 долари в день, бо якщо нижче, то люди, за статистикою ООН, уже не живуть, а вмирають, у цій моїй єдиній Україні, а іншої у мене, як у всіх українців, нема, на цій богообраній землі уже завтра може звершитися божественна мудрість Ісуса Христа – ті, що були останніми, стануть першими!
І саме цю національну стратегію у відповідь на глобальну мала би звершити кожна нація, яка не вважає себе бидлом, мала би зреалізувала кожна держава, яка надала Історії атестат національної зрілості, але для цього їй належить перебувати в управлінні її національної, а не клептократичної і компрадорської еліти.

Земля завжди була і буде ядром нашої національної ідентичності. Землецентризм - це наш генний код, за яким ми вирізняємося у вселенському людському вавилоні. Водночас посягання на скарб нації завжди слугували детонатором революційних потрясінь.

Розлучати українця із землею – це як розщеплювати атом. Рвоне. Неодмінно підніметься стовп народного гніву!

(публікується із скороченням, повний текст ТУТ)

24.04.2017

ВАСИЛЬ БАЗІВ, Президент Українського центру
глобальних та національних стратегій,
Надзвичайний і Повноважний посол України,
автор роману «Армагеддон на Майдані»,
Громадянин України
Інф.: uainfo.org

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити