Слідчі Генпрокуратури погрожують мені, - Наталя Розинська, адвокат, дружина Миколи Мельниченка
Микола Мельниченко - ключовий свідок у справі про вбивство журналіста Гонгадзе і обвинуваченого у вбивстві генерала Пукача
Слідчі Генпрокуратури діють точно як КДБісти, - Наталя Розинська.
Я заявляю для всіх представників суспільства: Слідчі Генеральної прокуратури Вітвіцький і Ткачук мене переслідують, тиснуть на мене, погрожують і залякують.
Мають на меті зупинити мене як захисника і змусити мене тиснути на клієнта з метою примушення до визнання неіснуючої вини.
З 15 числа минулого місяця я веду "полювання" на слідчих Генеральної прокуратури України - Вітвіцького Р.С. і легендарного (в лапках) Андрія Ткачука. Саме того, котрий, як мені відомо, секретить справу Пукача від суспільства.
Я подала клопотання про визнання мене захисником у справі про надумані звинувачення проти Миколи Івановича Мельниченка (всього близько 40 документів).
Майже місяць тому.
У той час, як на розгляд такого питання відводиться 72 години.
Нагадаю: Микола Мельниченко - ключовий свідок у справі про вбивство журналіста Гонгадзе і обвинуваченого у вбивстві генерала Пукача.
Зазначені слідчі відмовили мені у праві бути захисником у справі на підставі того що вимагали від мене пред'явити оригінали документів. А як можна показати щось тому, хто від тебе ховається.
А зараз - ХІТ СЕЗОНУ!
У 21-му столітті слідчі Вітвіцький і Ткачук мають суттєво обмежене користування мобільним телефоном!
На мій закид про те, що кожному з них я телефонувала на мобільний телефон близько 50 разів, писала повідомлення і залишала голосові повідомлення, вони заявили наступне. Увага!!!
"Наші мобільні телефони існують виключно для спілкування з друзями і родиною! А голосові повідомлення ми не прослуховуємо!"
Дужє сучасно. Чи не так?!
Іншими словами: якщо потрібно поспілкуватись по справі чи з оперативої ситуації - телефонуй на стаціонарний номер у кабінет. Як на мене, чистої води КДБ.
До того як я стала адвокатом, Вітвіцький і Ткачук переслідували мене і мою родину.
Вивчали моє особисте життя, статки особисті зв'язки ще до мого одруження з паном Мельниченком. А саме - грубо втручались у моє особисте життя.
Накладали в рамках справи Мельниченка арешт на моє особисте майно, придбане мною задовго до шлюбу. Тобто грубо порушували мої права людини і громадянина.
ДОПИТУВАЛИ мого батька - інваліда другої групи, простого працівника заводу, про якісь державні таємниці, після чого той отримав ІНФАРКТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Тобто майже довели мого батька до смерті.
Проводили обшук у будинку перестарілих батьків Миколи Мельниченка. Кілька годин тримали матір і батька роздягненими на вулиці без води і їжі і не впускали у власний будинок. На що є свідки - сусіди. Тобто, здійснювали тортури і мордування.
Слідкували за мною і моїм чоловіком на території іншої держави, про що я зроблю, вже як адвокат, звернення до міністерства Юстиції США і Вдділу міжнародної співпраці ФБР. Звернуся до Ради Європи і міжнародних правозахисних організацій.
І головне: Генеральна прокуратура продовжує переслідувати мене вже в якості Адвоката.
Сьогодні, нарешті, я побачила цих "героїв" сучасності.
Я змусила Вітвіцького, шляхом неймовірних зусиль, зустрітися зі мною. Він на підмогу взяв Ткачука.
Так я побачила обох.
Я ознайомила цих панів з оригіналами документів.
Для мене це - перемога!
При мені вони мали наглість обговорювати Подольського, шановного журналіста, якого катували і намагалися вбити, визнаного потерпілим у справі Гонгадзе. У негативному контексті.
Я була шокована.....
А після цього почали погрожувати мені негласними слідчими діями, обшуками та іншими можливостями демократичної та європейської, як ми усі знаємо, Генеральної прокуратури України.
Я не боюся Вітвіцького і Ткачука.
Нехай вони бояться мене...
На останнього я подала скаргу у дисциплінарну комісію. За грубі порушення. І про Lexus не забула повідомити.
Просто, друзі, я подивилась у вічі цим людям і мені стало зле.
Мені здалося, що я бачу очі садистів, приблизно тих, хто душив і вбивав і відрізав голову нашому колезі - журналісту Гонгадзе.
І ось результат від спілкування.
Я - сильна.
Просто сьогодні мені зле.
Наталя Розинська, журналіст, адвокат
Інф. із сторінки автора у Facebook
Слідчі Генпрокуратури діють точно як КДБісти, - Наталя Розинська.
Я заявляю для всіх представників суспільства: Слідчі Генеральної прокуратури Вітвіцький і Ткачук мене переслідують, тиснуть на мене, погрожують і залякують.
Мають на меті зупинити мене як захисника і змусити мене тиснути на клієнта з метою примушення до визнання неіснуючої вини.
З 15 числа минулого місяця я веду "полювання" на слідчих Генеральної прокуратури України - Вітвіцького Р.С. і легендарного (в лапках) Андрія Ткачука. Саме того, котрий, як мені відомо, секретить справу Пукача від суспільства.
Я подала клопотання про визнання мене захисником у справі про надумані звинувачення проти Миколи Івановича Мельниченка (всього близько 40 документів).
Майже місяць тому.
У той час, як на розгляд такого питання відводиться 72 години.
Нагадаю: Микола Мельниченко - ключовий свідок у справі про вбивство журналіста Гонгадзе і обвинуваченого у вбивстві генерала Пукача.
Зазначені слідчі відмовили мені у праві бути захисником у справі на підставі того що вимагали від мене пред'явити оригінали документів. А як можна показати щось тому, хто від тебе ховається.
А зараз - ХІТ СЕЗОНУ!
У 21-му столітті слідчі Вітвіцький і Ткачук мають суттєво обмежене користування мобільним телефоном!
На мій закид про те, що кожному з них я телефонувала на мобільний телефон близько 50 разів, писала повідомлення і залишала голосові повідомлення, вони заявили наступне. Увага!!!
"Наші мобільні телефони існують виключно для спілкування з друзями і родиною! А голосові повідомлення ми не прослуховуємо!"
Дужє сучасно. Чи не так?!
Іншими словами: якщо потрібно поспілкуватись по справі чи з оперативої ситуації - телефонуй на стаціонарний номер у кабінет. Як на мене, чистої води КДБ.
До того як я стала адвокатом, Вітвіцький і Ткачук переслідували мене і мою родину.
Вивчали моє особисте життя, статки особисті зв'язки ще до мого одруження з паном Мельниченком. А саме - грубо втручались у моє особисте життя.
Накладали в рамках справи Мельниченка арешт на моє особисте майно, придбане мною задовго до шлюбу. Тобто грубо порушували мої права людини і громадянина.
ДОПИТУВАЛИ мого батька - інваліда другої групи, простого працівника заводу, про якісь державні таємниці, після чого той отримав ІНФАРКТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Тобто майже довели мого батька до смерті.
Проводили обшук у будинку перестарілих батьків Миколи Мельниченка. Кілька годин тримали матір і батька роздягненими на вулиці без води і їжі і не впускали у власний будинок. На що є свідки - сусіди. Тобто, здійснювали тортури і мордування.
Слідкували за мною і моїм чоловіком на території іншої держави, про що я зроблю, вже як адвокат, звернення до міністерства Юстиції США і Вдділу міжнародної співпраці ФБР. Звернуся до Ради Європи і міжнародних правозахисних організацій.
І головне: Генеральна прокуратура продовжує переслідувати мене вже в якості Адвоката.
Сьогодні, нарешті, я побачила цих "героїв" сучасності.
Я змусила Вітвіцького, шляхом неймовірних зусиль, зустрітися зі мною. Він на підмогу взяв Ткачука.
Так я побачила обох.
Я ознайомила цих панів з оригіналами документів.
Для мене це - перемога!
При мені вони мали наглість обговорювати Подольського, шановного журналіста, якого катували і намагалися вбити, визнаного потерпілим у справі Гонгадзе. У негативному контексті.
Я була шокована.....
А після цього почали погрожувати мені негласними слідчими діями, обшуками та іншими можливостями демократичної та європейської, як ми усі знаємо, Генеральної прокуратури України.
Я не боюся Вітвіцького і Ткачука.
Нехай вони бояться мене...
На останнього я подала скаргу у дисциплінарну комісію. За грубі порушення. І про Lexus не забула повідомити.
Просто, друзі, я подивилась у вічі цим людям і мені стало зле.
Мені здалося, що я бачу очі садистів, приблизно тих, хто душив і вбивав і відрізав голову нашому колезі - журналісту Гонгадзе.
І ось результат від спілкування.
Я - сильна.
Просто сьогодні мені зле.
Наталя Розинська, журналіст, адвокат
Інф. із сторінки автора у Facebook
Коментарі