Леся єднає світ
25 лютого 1871 року в древньому Звягелі (Новоград-Волинському) народилася Лариса Косач, яка увійшла в національну і світову історію під псевдонімом Леся Українка.
Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня. Цьогоріч геніальній поетесі світового рівня виповнюється 150 років з дня її народження. В Україні на державному рівні, та широко за кордоном на громадському відзначається її славетний 150-річний ювілей.
У грудні 2020 року Міністерство культури та інформаційної політики оголосило конкурси на створення документального фільму та роликів про Лесю Українку.
29 січня 2021 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про відзначення ювілею письменниці на державному рівні. 21 січня 2021 року Національний банк України до дня народження Лесі Українки випустив срібну банкноту.
А українська 200-гривнева банкнота увійшла до переліку номінантів міжнародного конкурсу "Банкнота року", організованого міжнародним товариством банкнот, повідомив музей грошей Національного банку України. «На перемогу у престижному конкурсі претендують ще 15 банкнот різних країн світу, що випущені 2020 року. Серед критеріїв, що мають значення для журі конкурсу «Банкнота року» – художні особливості, дизайн, кольорова гама та захисні елементи», – розповіли в НБУ.
 
Банкнота була введена в обіг 25 лютого 2020 року – у день народження української поетки і письменниці Лесі Українки.
Міністерство культури запустило сайт з нагоди 150-річчя від дня народження поетеси Лесі Українки та мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен».  

25 лютого, в день народження Лариси Косач-Квітки, Міністерство культури та інформаційної політики та Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти, разом із агенцією Postmen та Національним центром «Український Дім» відкрили грандіозний мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен». Захід розпочався у день народження геніальної поетеси 25 лютого в Українському домі і включає: експозицію н трьох його поверхах: образи Лариси Косач-Квітки - галерея портретів, скульптур, перформанс, змістовні дискусії на Радіо Леся та Косач Talks. а також презентацію трансляції Re:post-опери «LE» від Влада Троїцького та музичної формації NOVA OPERA. Над наповненням експозиційного простору в Українському домі працював мистецтвознавець і галерист Павло Гудімов:  Культурно-медійну подію можна відвідати з 26 лютого до 8 березня.
В цей же день в агенції УНІАН за участі Міністра Культури Олександра Ткаченка , народної депутатки ВРУ Ірини Костанкевич, знаної в україні і Європі письменниці Оксани Забужко, відомої філологи ні і  літературознавиці Віри Агеєвої,  керівника Книжкової палати України Олександри Коваль, та керівництва Волинського університету ім. Лесі Українки в особі Анатолія Цьося і Юрія Громика відбулася відбулась знакова за останні 50(!) років для української культури подія - Презентація повного нецензурованого академічного 14-томного зібрання творів Лесі Українки презентація першого повного видання творів Лесі Українки у 14 томах!  
                                                                                            
25−26 лютого  пройшов Дипломатично-науковий марафон «#Леся_єднає_світ!», приурочений до 150-річчя видатної української культурної діячки, поетеси, письменниці, перекладачки, фольклористки, вченої Лесі Українки - генія української літератури, одна із титанів умовної тріади українського письменства «Шевченко-Франко-Українка».
Так 25 лютого 2021 року в межах Дипломатично-наукового марафону відбудеться покладання квітів до пам’ятників Лесі Українки в різних країнах та флешмоб #Леся_єднає_світ! – читання віршів Лесі Українки в іншомовних перекладах у виконанні українських та зарубіжних студентів, дипломатів, науковців, а 26 лютого 2021 року відбувся Дипломатично-науковий марафон/конференція.
А напередодні ювілейної дати відбувся цілий ряд культурологічних заходів. 23 лютого у Музеї книги і друкарства відбулося відкриття виставки "Поет, що ішов сходами гігантів", присвяченої ювілею Лесі Українки. Увиставці взяли участь: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Національна історична бібліотека України. Навиставці експонуються: автографи, прижиттєві та пізніші раритетні видання, біографічні та сценографічні фото і афіші вистав, графічні портрети ЛесіУкраїнки, а також ілюстрації до її творів українських художників, зокрема: Володимира Василенка, Михайла Дерегуса, Василя Касіяна, Василя Лопати, Надії Лопухової, Людмили Мітченко, Василя Перевальського, Миколи Стороженка, Василя Чебаника.
Відкриття виставки відбулося за участі: академіка НАН України Миколи Жулинського, доктора філологічних наук, професора Сидора Кіраля, кандидатки філологічних наук, лесезнавиці Алли Диби, народного артиста України Тараса Компаніченка. Поезії Лесі Українки читала Анастасія Назарова.      
 
У Національному музеї Тараса Шевченка  до 150-річчя Лесі Українки пройшла виставка «Історія в костюмі». На виставці були представлені оригінальні театральні костюми, створені для вистав за творами Лесі Українки з 1939 до 2002 року. Вони ретроспективно відображають історію театру, що носить ім’я відомої української поетеси та драматурга. Більшість костюмів на виставці представляють 4 версії втілення на сцені філософсько-поетичної драми “Камінний господар”. ЇЇ герої вперше вийшли на сцену Київського державного російського драматичного театру у січні 1939 року. Вистава стала свідченням творчої зрілості театру та визначила його майбутнє ім’я: з квітня 1941 року Київська російська драма(до Жовтневого перевороту – «Театр Бергоньє») став називатися Театром імені Лесі Українки.

У Музеї актриси Марії Заньковецької відкрилась виставка сценографії до вистав Лесі Українки - однієї з найвидатніших жінок України - «Простори Лесі». Леся Українка була вірною посестрою актриси Марії Заньковецької. І хоч не довелося Заньковецькій зіграти у виставах за Лесиними творами, вони спілкувалися і шанували одна одну. А сценічне життя Лесиних творів вже налічує більше ста років. Для будь-якого театру та творчого колективу твори Лесі Українки: “Лісова пісня” (1911) та “Камінний господар” (1912) в першу чергу, “Блакитна троянда” (1896), “Одержима” (1901), “У катакомбах” (1905), “Кассандра” (1907), “Бояриня” (1910), “Оргія” (1913) завжди стають етапними. Твори Лесі трансформувалися у сценічні варіанти різних стилів, форм та жанрів. В иставка дає можливість зазирнути в сценічні простори Лесі і показати її творчість через призму театральних вистав. Режисерсько-сценографічні концепти з минулого по сьогодення збереглися завдяки творчості сценографів у ескізах, малюнках та макетах. На виставці (куратор - Лілія Бевзюк-Волошина), яка триватиме до 30 травня, глядачі зустрінуть роботи Анатоля Петрицького, Матвія Драка, Федора Нірода, Мирона Кипріяна, Данила Лідера, Олени Богатирьової та Марії Левитської.
До освітньої програми виставки долучилася Lider Triennial of Scenography.                                                                                                          

«Леся Українка – лицарівна Belle Époque» – під такою назвою відкрилась виставка до 150-річчя видатної поетеси у Victoria Museum. В експозиції представлені понад 20 експонатів епохи, в якій жила і творила Леся Українка.
Відштовхуючись від образу поетеси, відвідувачі можуть побачити справжню Лесю:
● жінку, чиє життя стало прикладом життєствердності,
● активну учасницю боротьби за жіночі права,
● прогресивну європейську жінку.
Аутентичні речі, характерні для періоду життя Лесі Українки, розкривають її як земну жінку. Лідерка думок свого часу, дворянка, яка багато подорожувала, попри скромність та невибагливість до розкоші турбувалася про те, щоб виглядати відповідно до свого статусу. Це підтвердять світлини з виставки та листи нашої героїні, рядки з яких озвучені в аудіогіді.
Товариство зв’язків з українцями за межами України, Національний музей літератури України та Світова Федерація Українських Жіночих Організацій запросили приєднатися до онлайн-читань поезії Лесі Українки 20 лютого. У рамках заходу відбулися виступи в номінаціях: читання поезії, виконання музичного твору на слова Лесі Українки, постановка уривків з театральних вистав та створення ілюстрацій до творів Лесі Українки.

24 лютого у читальному залі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки відбувся ювілейний літературно-мистецький вечір до 150-річчя від дня народження Лесі Українки — «Свіча, запалена від Бога».
У програмі відбулася презентація бібліографічного довідника "Леся Українка на театральній сцені" Леоніда Семеновича Криворучка.
Народний артист України Анатолій Паламаренко подарував авторське виконання поеми Лесі Українки "Роберт Брюс, король шотландський", а народна артистка України Лариса Хоролець виконала фрагменти п’єси "Камінний господар". Присутні зможуть насолодитися театральною постановкою за мотивами творчості Лесі Українки від акторів Театральної майстерні Миколи Рушковського. Також на ювілейному вечорі відбулася презентація роботи майстрині петриківського розпису Марини Саркісян за мотивами творчості Лесі Українки, а бандуристка Юлія Григорук зіграла кілька музичних творів на теми Лесиних поезій.

25 лютого відбулася онлайн-дискусія до 150-річчя Лесі Українки під назвою "Що сьогодні промовляє до нас Леся Українка і що б сказала Лариса Косач-Квітка?".
Учасники дискусії: літературознавиця Тамара Гундорова, філософ та письменник Володимир Єрмоленко, письменниця та перекладачка Оксана Луцишина, філософ та письменник Тарас Лютий, співачка Галина Тельнюк, письменниця та журналістка Олена Гусейнова.
Учасники дискусії  подискутували про голоси та імена Лариси Косач-Квітки, спробували вчитатися в послання та зрозуміти інтелектуальні виклики великої поетки, та головне – поговорити про те, що ж робить її такою суголосною нашій сучасності.

Протягом чотирьох  днів (25-28 лютого)  відомі гуманітарії та публічні інтелектуали обговорювали творчість та життя Лариси Косач-Квітки в Українському домі, де  відбувалася інтелектуально-дискусійна програма Косач Talks в межах мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен» з нагоди Дня народження видатної культурної діячки Лариси Косач-Квітки. Косач Talks — дискусійно-інтелектуальна програма, що засвідчила багатогранність постаті, а також по-новому поглянула на життя і творчість Лариси Косач-Квітки. Адже Леся Українка, авторка «Камінного господаря», «Кассандри» та «Лісової пісні», донині має безпрецедентну вагу для українського та світового літературно-культурного процесу. Метою програми стала актуалізація для сучасників тих граней біографії та численних різноманітних праць Лесі Українки, які й донині залишаються захопливими та актуальними. Ба більше, вони демонструють видатну мисткиню не лише як забронзовілу «фігуру канону». Підтверджують її художньо-інтелектуальні зусилля, що спрямовані на створення системи цінностей, які єднають українську культуру з європейським контекстом. Загалом у програмі Косач Talks відбулось 10 обговорень. Серед запрошених гостей  були — письменниця Оксана Забужко, канадський історик із України Сергій Єкельчик, літературознавець, професор Гарвардського університету Григорій Грабович, перекладач та дослідник Максим Стріха, літературознавиця і критикиня Віра Агеєва та інші. .
Також з 22 до 28 лютого у соцмережах Українського ПЕН проходив відеофлешмоб #Українка150, у рамках якого українські автори і митці читали улюблені рядки з віршів, щоденників, прозових і драматичних творів Лесі Українки.
 
Виставка сценографії, конкурс на кращу декламацію, виставка ілюстрацій, концерти та масові вшанування пам’яті – до 150-річчя з дня народження Лесі Українки проходять і в Україні, і за кордоном. Найбільше заходів заплановано в Житомирській, Волинській областях і Києві. Також є ініціативи в Лондоні, США та Будапешті. За форматом – це й офлайн-події, і віртуальні, і змішані. Новоград-Волинський(Звягельський) літературно-меморіальний музей Лесі Українки організував низку подій, присвячених письменниці. Зокрема, ініціював онлайн-флешмоб #GlobalLesyaUkrainka2021. Так 25 лютого відбувся захід «На гостину до Лесі» та екскурсія музеєм.

У Житомирі  24 лютого відкрилася персональна експозиція ілюстрацій Олександра Грехова «10 облич Лесі», присвячена Лесі Українці. Продовжуючи свої експерименти з грою з образами українських письменників, Грехов використовував свої ж «класичні» ілюстрації Лесі Українки, і пофантазував, як би вона могла виглядати на полотнах відомих художників минулого: Ван Гога, Мондріана, Кандинського, Боттічеллі, Делоне, Малевича та інших.
У Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера 25 лютого пройшов концерт до 150-річчя від дня народження Лесі Українки. У ньому взяли участь колективи та солісти закладу.                                           

25 лютого, в день народження Лесі Українки, у Черкаській обласній філармонії відбувся театралізований концерт «Не стій, вербо» за участю лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Черкаського академічного заслуженого українського народного хору.

У Культурно-мистецький центр «Красне» в Луцьку запланоано 3 заходи до 150-річчя з дня народження Лесі Українки. Першим відбулося (28 лютого): літературно-мистецьке дійство «Я житиму сльозою серед співів». Другим стане виставка акварельних робіт «Як дитиною бувало» за творами письменниці членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва Софії Пасюк. А 5 березня тут відбудеться презентація музичного відеофільму «Леся Українка: мій шлях» за творами Лесі Українки у виконанні творчих колективів та окремих виконавців культурно-мистецького центру «Красне».

Також 5 березня актори львівського академічного драматичного театру імені Леся Курбаса розкажуть відвідувачам музею, з відеозаписами, про виставу драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», а 6 березня звучатиме музика та пісні з вистави «Лісова пісня» у інтерпретації львівських курбасівців.
З нагоди Дня народження Лесі Українки Перша українська бібліотека ім. Маркіяна Шашкевича в Угорщині запровадила літературні читання поезій письменниці українською та угорською мовами. Організатори запрошують усіх охочих взяти участь у літчитаннях і в такий спосіб популяризувати творчість Лесі Українки, зокрема, й серед угорців.

Лондонський гурток Організації Українських Жінок (ОУЖ) з 18 по 25 лютого організував конкурс на кращу декламацію поетичних та прозових творів Лесі Українки. Він відбувався в рамках онлайн-святкування «Тижня творчості Лесі Українки».

Союз Українок Америки з округу Нью-Йорк запросив на свято «З Днем народження, Лесю!» 26 лютого.
 
Український Культурний Осередок міста Лос-Анджелес запросив всіх охочих 28 лютого на концертно-театральну програму «Велична жінка Леся Українка». У концертно-театральній постановці взяли участь артисти з Лос-Анджелеса, Сакраменто та Києва.

Леся Українка завжди сучасна

Світове значення творчості письменниці за радянських тоталітарних часів довго применшували, а образ спотворювали, показуючи Лесю Українки «слабосилою, хворою дівчиною», атеїсткою та «перекладачкою» «Маніфесту» Маркса, неправдиво приписували їй переклади українською Максима Горького. Українка жорстко критикувала Володимира Винниченка, коли його російськомовні переклади творів почали масово з’являтися у видавництвах: «Двоязичність його літературної діяльності [...] здається мені тепер (в момент гострого ставлення нашої справи) принципіально шкодливою». Просунуту європейську інтелектуалку, яка знала 10 мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки та відкидала культурну «місію» Росії, в радянський час перетворили на «народну борчиню» та «друга пролетарів»! І це все про  героїчну Особистість, котра відкрито називала російське підданство «національним нещастям» та всією своєю багатогранною творчістю боролася із російським імперським колоніалізмом! А її знамениті «Досвітні вогні» ‒ це не передвісник пролетарської революції, а початок українського національного відродження, адже Леся Українка вважала, що «братні народи» - просто сусіди, зв’язані, правда, одним ярмом,», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо, а Україна та Росія ‒ це вороги, які ніколи не зможуть порозумітися!                                                          

Леся Українка не тільки походила із шанованого дворянського роду, але й своєю творчою поставою, гідною громадянською поведінкою повсякчас підтверджувала належність до нечисленної когорти справжніх аристократів духу. Й досі всіх вражає її широка освіта (властиво, тут варто говорити про самоосвіту), глибока ерудиція в світовій культурі і історії, неймовірна амплітуда зацікавлень та ще більший діапазон обдарувань.
Леся Українка, окрім володіння філігранною технікою мистецтва слова, мала неабиякий хист до гри на фортепіано (сама зізнавалася, що якби не хвороба, то стала би професійною музиканткою, віртуозною виконавицею), виявляла значні здібності у малюванні (для розвитку цих естетичних поривів відвідувала деякий час художню школу у Києві, яку також довелося передчасно покинути через великі навантаження при мольберті), володіла тонким аналітичним мисленням, що засвідчено у її концептуальних літературознавчих, критичних та публіцистичних розвідках. Значними є здобутки Лесі Українки у царині художнього перекладу з основних європейських мов і не тільки. Завдяки її наполегливій праці з’явилися добірні українські переклади вершинних творів світової літератури (зокрема «Книга пісень» Г. Гайне). Свій витончений літературний смак письменниця виробила значною мірою на основі української народної словесності. Не просто захоплювалася багатою національною фольклорною традицією, але й ретельно разом зі саїм чоловіком фолькльористом Климентом Квіткою вивчала, докладала зусиль, аби вберегти від забуття реліктові уснословесні явища. Музикант і етнограф Климент Квітка з голосу Лесі Українки записав 225(!) пісень, які видав вже після її смерті у 1917 р.  (до речі Климент Квітка, як і менша сестра Лесі Українки Ізідора Косач стали в’язнями сталінських концтаборів – ГУЛАГ!) Письменниця була неперевершеною майстринею епістолярного жанру. Її листи до різних адресатів вирізняються стилістичною довершеністю, елегантністю викладу думки, емоційною виразністю. Художня спадщина Лесі Українки багатоманітна у своїх проявах.

За життя письменниці побачили світ три збірки поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії» та «Відгуки», в яких засвідчено її високий ліричний талант. Систематично у різних часописах з’являлися друком її прозові художні полотна, що вирізнялися глибоким психологізмом, актуалізацією складних морально-етичних питань. Однак знаковим жанром у творчій лабораторії Лесі Українки стала драматична поема. Саме у ній заграв усіма барвами геній великої поетеси. Сучасники дорікали Лесі Українці, що та писала багато драм на раньохристиянські та античні теми, і вимагали більше творів про українську історію. Але насправді, коли Леся Українка писала про Грецію, завойовану Римом, то під Грецією мала на увазі Україну, а в драмі «Вавилонський полон» говорила про поневолений український народ, який мусить пройти випробування й вистояти. Леся Українка брала історичне тло, але говорила про свій час. Письменниця вважала, що «братні народи» просто сусіди», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо! Письменниці було часто нестерпно повертатися із поїздок Європою в Російську імперію, в «се тюремне життя». Через цензурний та жандармський нагляд Лариса Косач навіть думала зректися російського громадянства й отримати австрійське: «Готова б хоч в абіссінське (Ефіопська імперія ‒ред) горожанство перейти, аби не бути російською підданою, бо підданства того зовсім невважаю ні за яку національну ознаку (скоріше за національне нещастя»). Вона писала, що Відень був так само чужий їй, як і Петербург.   Письменниця виразно розділяла віру, релігію і церкву як інституцію. Вона критично ставилася до православ’я, яке в Російській імперії було одним із стовпів самодержавства. Для неї було чужим сприймати священника, як посередника між Богом, державою і людьми. Леся Українка постійно дискутувала із собою про релігію. Написала низку драм про перших християн та вважала, що постання церковної ієрархії згубило християнство.   
    
Після трагедії у Мінську (передчасної смерті Сергія Мержинського) Леся Українка написала знакову драму «Одержима», а пізніше ще близько 20 драм, які стали ключовими у її творчості. Серед них: «Наруїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи – вкраїні неволі», «У катакомбах», «Кассандра», «Бояриня», в якій найяскравіше виявляє негативне ставлення Лесі Українки до віковічного ворога України – Москви і висловлює погляд, що тільки збройна боротьба може визволити український народ з московської неволі. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Лісовапісня» (1911) і «Каміннийгосподар» (1912), “Оргія” (1913). Так народилася велика драматургиня світового рівня, котру досдідники порівнюють з Вільямом Шекспіром! Літературознавиця Віра Агеєва підкреслює, що так письменниця  створювала підвалини для входження української культури в європейську: «Леся Українка ‒ найпослідовніше, напряму, без російського посередника, під’єднала нашу культуру до двох засадничих, ціннісних моделей європейської цивілізації ‒ християнства й античності, а визначний український політичний діяч Михайло Драгоманов – був для Лесі Українки провідником в європейський інтелектуальний світ».  А письменниця-культуролог Оксана Забужко говорить: «Саме Леся Українка видала українцям паспорт, що ми – культурна нація. Вона є першою у цьому списку, що ми – культурна нація, що ми – європейська нація! Наскільки ми цей паспорт цього року для себе актуалізуємо – це питання відкрите і це виклик для всіх нас! І тут виклик саме інтелектуальній верхівці, наскільки вона потрапить це спопуляризувати і далі зробити Лесю Українку предметом гордості для кожного українця, навіть і того, який може не розуміти, що таке «Руфін і Прісцілла», і хто така Долорес, і хто така Кассандра, але все одно він знатиме, чим він може пишатися!».    

Із роздумів про творчість Лесі Українки мислительки, поетеси-шістдесятниці Ліни Костенко ("Геній в умовах заблокованої культури"): «Геній Лесі Українки затерп у кігтях імперії, котра ніколи не допускала, щоб магістралі духу проходили через її «западные губернии». Там повинна була бути глушина. Тубільці не можуть мати генія. Сумно і м’яко сказала про це Леся Українка: «Моя помилка в тому, що я народилася у волинських лісах». І це сказала Леся, яка так любила свої волинські ліси! Але річ в тім, що ця любов теж заблокувала її. З ненависті можна вирватися, з любові ні. Любов приковує.                                                
…І це не помилка, що вона народилася у волинських лісах. Народ не міг помилитися. Саме така поетеса повинна була народитися у волинських лісах. Саме її геніальність ось уже стільки років іде і в корінь, і в крону, і в цвіт, і в плід української культури. В Італії вже одгримів Альф’єрі, помер в Міссолунгі Байрон, в Парижі – Верлен, а в Україні на початку ХХ століття одна хвора, тендітна, зовсім ще молода жінка писала і античні трагедії, і психологічні драми, поеми, вірші і прозу, і надзвичайної сили статті, і в безвиході національно-психологічних катакомб відстоювала свободу людського духу. Вже були різні модерністичні течії, символізм, акмеїзм, грав м’язами футуризм, а Леся Українка все піднімала свою брилу на ту гору круту, крем’яную. Історичного часу на експеримент не було. Хтось колись Байрона назвав – континентальний геній. На моє глибоке переконання, Леся Українка з її всеохопним інтелектом належала б саме до цього типу геніїв – континентальних, якби виросла на іншому грунті. І, очевидно, вона сама це розуміла. Не з марнослав’я чи надмірної певности себе, а як Атлант, котрий знає, що може тримати на собі небо, а не солом’яний острішок. Творчість Лесі Українки мала всесвітній сенс. І твори її, – часом здається, що це – трансміграція душі – крізь час – до всіх народів».

Протягом 2021 року під егідою Міністерства культури і інформаційної політики та Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти відбудеться серія заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки. Детальна інформація про всі події буде з'являтися на офіційному сайті: 150imenlesi.org, а також регулярно оновлюватиметься. Відвідувачі можуть підписатися на новини про різні заходи. Ювілейний 2021 рік — це нагода говорити про життя і творчість Лесі Українки, відкривати багатогранність і велич постаті культурної діячки і її творчості, однієї із тих, хто відіграв ключову роль не тільки для літератури, але і для історії та формування свідомості українців.

ГЕОРГІЙ  ЛУК’ЯНЧУК

Додаток: інформація, яка проливає світло на унікальність особистості Лесі Українки та її творчої спадщини.

1. Обдарована
Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:
•    У 4 роки дівчинка навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова),
•    у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;
•    у 6 років уже майстерно вишивала;
•    у 9 – склала перший вірш – «Надія»,
•    у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;
•    у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;
•    у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»,
•    у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».

Леся мала хист:
•    і до малювання (деякий час навчалася в художній школі Миколи Мурашка в Києві);
•    і до музики (брала уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка Ольги О'Коннор);
•    і до вивчення іноземних мов (навчалася у приватних викладачів і вивчала мови самостійно).
Найбільший вплив, на думку біографів, справив на Лесю Українку її дядько Михайло Драгоманов. Він багато спілкувався із нею, читав їй у дитинстві в оригіналі твори світової літератури, всіляко сприяв її розвиткові.
Біографи пишуть, що Леся мала свого дядька за «ідеал».
У формуванні особистості Лесі Українки безперечну роль відіграла її мати – Олена Пчілка, яка сама була обдарованою людиною, талановитою поеткою і «войовничою українофілкою».

2. Псевдонім
Є різні версії того, чому Лариса Косач обрала собі псевдонім «Леся Українка». Оскільки дівчинка це зробила у ранньому віці, то вважається, що таке літературне ім’я було обране з ініціативи матері – Олени Пчілки. З одного боку, цей псевдонім прямо вказує на культурну ідентичність.        За іншою версією, псевдонім Лариса Косач обрала сама, наслідуючи свого дядька Михайла Драгоманова, якого надзвичайно шанувала і любила, і який часом підписував свої твори – «Українець».

3. Поліглотка
Леся Українка знала більше ніж десяток мов, серед них і латину та давньогрецьку.
Окрім рідної – української, вона вільно розмовляла французькою, німецькою, італійською, польською, болгарською і російською мовами, розуміла грузинську.
«Леся мала прекрасні здібності до мов і сама про себе говорила, що, мабуть, немає такого звуку, якого вона не могла б виговорити. Вона писала свої твори українською, російською, французькою та німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Вона добре знала латинську мову, а під час перебування в Єгипті почала вивчати іспанську мову», – повідомляє біограф.

4. Спадок
По собі Леся Українка залишила вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, а також неперевершені переклади світової класики.
«Ще у 1889 році в листі до брата Михайла Леся Українка виклала велику програму перекладів творів світової літератури українською мовою. В рамках цієї програми вона перекладала твори Гейне – «Ліричні співанки» (1890), поему «Атта Троль» (1893) та інші поезії. Серед її перекладів – гімни з «Рігведи» (1890), поезії Давнього Єгипту (1910), спроби перекладів творів Гомера, Данте, Шекспіра, Байрона».
 
Лариса Косач (Леся Українка), 1888 рік
 
6. «Лісова пісня» – шедевр, інтерпретація легенди про Ґрааль
Драму-феєрію «Лісова пісня» літературознавці називають шедевром української і світової літератури та драматургії.
У цьому творі Лесі Українки відчувається глибинний зв'язок із стародавніми поемами, що входять у творчу спадщину людства.
Деякі дослідники бачать у «Лісовій пісні» інтерпретацію легенди про Ґрааль (стародавній образ животворної енергії, сконцентрованої у жінці, а у християнстві – чаша, в якій збереглося кілька краплин крові Ісуса Христа – ред.)
Розповідаючи у «Лісовій пісні» сумну історію кохання, Леся Українка дивовижно точно та вишукано передала глибину вічного протистояння між світлим і темним у людському єстві, прірву між красою природи, неповторністю душі, здатної її відчувати, і потворністю обмеженості та жадібності.
 
Мультфільм «Мавка. Лісова пісня», 2017 рік
У цей твір Леся Українка вклала усе своє дитинне зачудування світом, свій пошук спорідненої душі, увесь свій життєвий досвід, енциклопедичні знання і непересічний багатогранний талант.
Леся Українка написала «Лісову пісню» у Кутаїсі (Грузія) менше ніж за два тижні, і ще понад тиждень допрацьовувала текст.
«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. Я писала її 10-12 днів і не писати ніяк не могла... Але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті». Все боліло, наче мішки носила... Я здавна тую Мавку «в умі держала»... У Колодяжному (село на Волині, де у будинку, в якому Леся провела свої дитячі і юнацькі роки, тепер її музей – ред.) в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка», – писала Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року.
Жанр, у якому була написана «Лісова пісня», тепер називають – фентезі.
 
 EMBED SHARE
«Мавка»: українська конкурентка принцес Disney (відео)
До ювілею Лесі Українки студія Animagrad (FILM.UA Group) випустила новий трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня ». Прем'єру мультфільму обіцяють у 2022 році.
 

Коментарі