28 липня - день пам'яті святого князя Володимира Великого - свято, яке люблять усі кияни. І не тільки тому, що він сприяв утвердженню християнства на наших землях. Пам'ять рівноапостольного князя пов'язує кожного з часами Київської Русі, розквіту її державності й культури. Багато чого і в топонімії Києва пов'язано з його пам'яттю. "Візитні картки" столиці - Володимирська гірка з пам'ятником князю, однойменна вулиця, руїни княжої Десятинної церкви і, нарешті, Володимирський собор - все це місця, де полюбляють бувати у вільний час кияни і прагнуть відвідати насамперед гості міста.

 Один із найвідоміших правителів Київської Русі - князь Володимир Святославович народився 948 року, він був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, внуком київської княгині Ольги (Мудрої). Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 років завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме в той час остаточно визначилися і закріпилися її кордони, що співпали з етнічними рубежами східних слов'ян. У ті часи це була найбільша держава, з якою вимушені були рахуватися всі країни Європи. Під час свого правління князь провів низку реформ, серед яких - найважливіша утвердження християнства, про що написали літописці.

Отож для хрещення до Києва були запрошені грецький митрополит і священики. У призначений час кияни прийшли на берег Дніпра, куди прибув і Володимир із грецькими священиками. Торжество хрещення відбувалося в ріці, матері тримали дітей на руках. Після обряду всіх язичницьких ідолів (божків) Володимир наказав утопити у Дніпрі. За його князювання в державі стали процвітати наука та освіта, вчені ченці почали писати історію, і тому про Володимира Великого відомо більше, ніж про попередніх князів - Олега, Ігоря, Ольгу та Святослава. Вже в 988 році почали з'являтися школи, а в Києві була споруджена церква св. Василія (таке ім'я отримав і князь після хрещення). На замовлення Володимира в Києві в 989-996 роки візантійські майстри спорудили собор Богородиці, на що він виділив десяту частину своїх прибутків (друга назва - Десятинна церква).

Князь Володимир розумів, що, тільки прийнявши християнство, його держава зможе ввійти як рівноправна в коло європейських країн. Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку і ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий дожив до старості, помер 15 липня 1015 року в селі Берестові (під Києвом) і був похований у Десятинній церкві. Церквою він був прирівняний до лику святих і названий "Рівноапостольним". Як писав М. Грушевський: "Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави".    


ukrinform.ua 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити