Загралися
Набула чинності постанова Кабінету Міністрів України щодо заборони грального бізнесу на території держави. На сході країни, за офіційною інформацією, створено постійно діючі мобільні групи до складу яких входять слідчі, оперативники УСР та представники інших підрозділів, які цілодобово будуть виявляти та документувати факти здійснення незаконного грального бізнесу.

Що це означає і чи дійсно подібні заборони будуть здатні зменшити кількість «гравців», які буквально потрапляють в психологічну та матеріальну залежність від пагубної звички, яку прийнято називати ігроманією?

Населення України прийнято вважати небагатим. Щоправда, якщо подивитись на кількість іномарок, які курсують містами, в це повірити важко. І тим більше в умовах кризи важко собі уявити, що і без того небагатий народ буде «спускати» власні кошти в ігрові автомати. Але в тому то і справа, що ситуація набагато складніше і має низку складових, де вирішення згаданої проблеми впирається не лише в адміністративних заходах, але й цілого комплексу роботи з населенням.

Перш за все уявімо собі, що представляє собою типовий осередок для гравців. Як правило, це приміщення без вікон та годинників, з приглушеним світлом, коли час просто не відчувається, барною стойкою, приємними запахами та ввічливим персоналом. Ідеальні умови для пасивного відпочинку та... неконтрольованої витрати коштів без всілякого практичного сенсу.

Програлись? Азарт затьмарює очі і не дивлячись на те, що подібні заклади ніколи не бувають в «мінусах», а отже гравці приречені зрештою програвати, люди продовжують гру. Заради чого? Заради того, щоб наситити порожності свого життя якимись емоціями та надією на «фарт», інакше кажучи – Фортуну. Це свого роду пагубна спроба втекти від реалій.

Закінчились гроші? Можна взяти кошти із заначки. Якщо її немає, то взяти в борг у сусіда. Якщо вже й ці варіанти не спрацювали, то поблизу завжди є ломбард або «комісіонка». Вони як гриби з’являються поруч. Можна терміново здати каблучку, телефон чи ще щось власне або поцуплене у людей чи сім’ї. «Ось відіграюсь і поверну» - типова думка такої людини.

Як наслідок, формується величезний прошарок людей, які виносять з дому все що можна. Руйнуються сім’ї і долі. Більше того, дехто іде на злочин. Межа між начебто розвагою з яскравим екраном і кнопкою та прірвою дуже тонка. До того ж не всім помітна.

Безумовно, діяльність «наливайок» з дешевою отрутою замість горілки, казино, інших гральних закладів, проституції, збуту наркотиків, тощо не може відбуватися без «кришування» правоохоронцями. Щоб вони не заявляли і які б офіційні «відмазки» не оголошували, формула забезпечення розквіту згаданих спокус є класичною і існувала ще до незалежності України. І це треба усвідомлювати чітко, коли ми чуємо від вищий посадових осіб про боротьбу з пороками суспільства, заборони, рейди, тощо. Будь-який «наїзд» з їхнього боку лише підвищує ставки, а отже доходи хабарників. А сумнівні сфери діяльності по можливості просто уходять в тінь, де вони вже не можуть бути контрольованими. Отже, коли ми чуємо від держави, що вона щось забороняє, то між рядків з впевненістю можна прочитати – хтось хоче отримувати більше. Адже при цьому якісної роботи з людьми ніхто не проводить. При тому, що на кожному кутку ми можемо побачити оголошення про позбавлення від алкоголізму, куріння та ігроманії. Теж непоганий бізнес, який завжди буде існувати, як і людська сутність.

Зрештою, якщо пригадати ті чи інші заборони, які походили від держави, то побачимо, що заборонені пороки лише знаходили нові форми свого втілення. В США «сухий закон» породив неконтрольований розквіт мафії в тому числі в особі відомого Аль Капоне. В СРСР тодішній Генсек Михайло Горбачов дійшов до того, що почав вирубувати кримські виноградники, щоб боротись з алкоголізмом. Зрештою ті хто не міг купити горілку, починав «гнати бражку», або ставав наркоманом. Кількість наркозалежних в СРСР наприкінці 1980-х років стрімко зросла. «Нам спиртное ни к чему, я отвечу почему – это удовольствие дорогое», - співала тоді відома екстравагантна група «Сектор газа», пропонуючи замість горілки вживати наркотики – «кругом мак и конопля». Те ж саме стосується і ігор. Якось всі забули про наперстки та карти. І це при тому, що деякі українські олігархи свою кар’єру починали саме з цих «фокусів».

Тому в згаданому начебто позитивному рішенні Кабміну України немає головної відповіді – як лікувати суспільство і як бити по рукам тих, хто «кришує» згадані сфери. А отже – як не забороняти, а контролювати.

Валентин Торба
Інф: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити