В районі Клоппенбург, у якому працює лікар Савчак, на 170 тисяч мешканців зафіксовано 3992 випадки, а  померло 35 людей
Ярославу Савчаку 28 років.
У 2015 році він закінчив Львівський медичний університет ім.Данила Галицького.
Після інтернатури в Києві та Чернігові, ще рік працював в ординатурі. Згодом здав тести з німецької мови і з 2018 року працює лікарем-анестезіологом в німецькому містечку Клоппенбург на півночі Німеччини.

За німецькою медичною системою кожен анестезіолог повинен пройти вишкіл-роботу в операційному відділенні, а згодом у відділенні інтенсивної терапії.  

Через пандемію ротація лікаря Ярослава в реанімацію настала швидше, тож тепер він веде лише ковід-пацієнтів у госпіталі Св. Йосипа в Клоппенбургу.

"Українська правда. Життя" розпитала у лікаря про шлях його пацієнтів до відділення, від позитивного тесту до госпіталізації, про те, яких безпекових норм мусить дотримуватися в роботі та чи близька німецька медична система до колапсу.

За даними Інституту Роберта Коха, станом на 29 листопада у 80-мільйонній Німеччині було зафіксовано 1 042 700 випадків зараження, 16 123 людей померло від коронавірусу.

В районі Клоппенбург, у якому працює лікар Савчак, на 170 тисяч мешканців зафіксовано 3992 випадки, а  померло 35 людей.

Далі пряма мова лікаря Ярослава.

Шлях пацієнта з COVID-19 до реанімації

Для пацієнтів, які мають підвищену температуру, загальне нездужання, сухий кашель, задишку, біль в горлі, м’язовий чи у грудях є два варіанти, як пройти тестування.

Можна подзвонити сімейному лікарю або в Gesundamt (відділ охорони здоров'я). Їхня "гаряча лінія" працювала і до пандемії. Там є спеціалісти, які так само, як і сімейний лікар можуть направити до хворого бригаду, яка робить хворому мазок з носоглотки (як викликати мобільну бригаду в Україні читайте за посиланням).

Якщо тест позитивний, то сімейний лікар розробляє стратегію лікування. Як правило, в 90% випадків пацієнт потребує самоізоляції і ведення сімейним лікарем на дому.

Через 10 днів пацієнт має знову подзвонити, щоби йому зробили мазок і якщо він виявляється негативний, то він може вийти із самоізоляції.

Якщо стан пацієнта важкий, то лікар чи швидка, яку він може викликати, оцінюють симптоми. Вимірюється сатурація, частота дихання, температура тіла.

Якщо він потребує госпіталізації, його везуть у лікарню у відділення, де працюють лише з  хворими на COVID-19.

Госпіталізація будь-якого пацієнта є досить затратною штукою, якщо лікування справді проводити. Тому покази до госпіталізації набагато вужчі, але так, якщо пацієнт справді її потребує, у цьому йому ніхто не відмовить.

У нас є так зване переферичне відділення, де лежать пацієнти з COVID-19, які не потребують інтенсиву, але є киснево залежними і потребують спостереження лікаря.

Якщо його стан погіршується, лікар, який його веде перевіряє показники оксигенації, гази крові та переводить до нас в інтенсивну терапію.

Про організацію роботи

В Німеччині пацієнтів з COVID-19 приймають усі лікарні, хіба що є якісь винятки, про які я не знаю.

Наше інтенсивне відділення розраховане на 16 ліжок. Від початку пандемії його поділили на два відділення.

Персонал поділили також. Розподіл відбувався на волонтерських засадах, але звісно враховувалося, чи немає вдома малих дітей чи стареньких батьків, для яких це може стати фатально.

Я працюю 4 дні на тиждень по 12 годин лише з хворими на COVID-19.

На все коронавірусне відділення є черговий лікар, тобто я, та мій "оберарцт" (досвідчений лікар-супервайзер на телефоні, який може допомогти у важких ситуаціях).

Також маю медсестер, які 24/7 стежать за пацієнтами. Кожен хворий виводиться на монітор і завдання медсестри щохвилини стежити за пацієнтом.
Одна медсестра, як правило веде  двох пацієнтів, хіба що стан дуже важкий, тоді одного.  

Догляд за інтенсивними пацієнтами завжди на високому рівні, що дозволяє уникати багатьох проблем. Наприклад, дуже рідко трапляються пролежні.

Проблема нашої лікарні не в оснащенні, а в кількості персоналу.

Фактично, ми можемо розгорнути повністю оснащених вентиляцією та моніторингом 28 ліжок.

Однак, нині ми не можемо цього зробити, бо бракує людей, передовсім фахових медсестер, які можуть вести спостереження за такими хворими.

Тому з 28 апаратів ШВЛ задіяно лише 16.

Повний текст

Софія Кочмар-Тимошенко
Інф.: pravda.com.ua

Коментарі