26 липня 1880 року народився Володимир Винниченко
Народився Володимир Винниченко в місті Єлисаветград у селянській родині. По закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії.
Готувався до матури (отримання атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії.
У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась “Студентською громадою”.
Вступив до Революційної української партії (РУП),з 1905 року − Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію.
На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю.
Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ.
Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та Декларацію Генерального секретаріату.
Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира. Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиць, поїхав на південь, до Бердянська.
У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон.
Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу українських комуністів.
Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР.
У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.
Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.

Твори: перший український фантастичний роман “Сонячна машина”, трилогія "Відродження нації", оповідання “Краса і сила”, імпресіоністична новела “Момент”, “Контрасти”, “Голота”, “На пристані”, “Хто ворог?”, “Боротьба”, “Мнімий господін”, “Промінь сонця”, “Раб краси”, “Салдатики”, “Слово за тобою, Сталіне!”, “Суд”, “Федько-Халамидник”, “Студент”, драма “Дисгармонія”, драма “Базар”, драма “Чорна Пантера і Білий Медвідь”, роман “Рівновага”, роман “Чесність з собою”, роман “Записки Кирпатого Мефістофеля” та інші.
 
Інф.: ddpu.drohobych.net

Коментарі