18 жовтня 1918 p. українська парламентарна репрезентація скликала у Львові збори всіх українських послів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників політичних партій, духівництва та студентства Галичини та Буковини. Збори обрали Українську Національну Раду як політичного представника українського народу в Австро-Угорщині, її головою (президентом) став Є.Петрушевич.
Метою Української Національної Ради було здійснення права на самовизначення українських земель в Австро-Угорській монархії.

До її складу УНРади входили всі українські депутати обох австрійських палат (Парламенту і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців; для доповнення проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву нац. меншостей, які з цього права не скористалися. Усього Рада мала 150 членів.
19 жовтня 1918 року УНРада проголосила Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).
УНРада мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Державний Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (найвища постійно діючої влади в державі) та президента Ради; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих державних урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю.
Українська Національна Рада постановила взяти долю народу в свої руки. В її рішенні було записано: І) всі українські землі під орудою Австрії становлять єдину етнографічну цільність; 2) тепер вони представляють окрему Українську державу; 3) всі національні меншини мають вислати до Української Національної Ради своїх делегатів; 4) Українська Національна Рада прийме найближчим часом конституцію нової держави; 5) Українська Національна Рада приймає рішення, що на майбутній мирній конференції українсь¬кий народ презентуватимуть його власні представницькі органи, оскільки австрійська влада не має права говорити від імені незале¬жної України.
До порядку денного нарад Української Національної Ради було включене питання про злуку галицьких земель з Наддніпрян¬ською Україною. Але на той час перемогла думка, що з цією справою слід зачекати, бо, по-перше, не знали, як поставиться до України Антанта і чи визнає вона мир з німцями в Бресті. По-друге, державний уряд Наддніпрянщини в усьому слухався німецької та австрійської окупаційної влади. По-третє, політичні тенденції тоді¬шнього гетьманського уряду в Наддніпрянщині, спрямовані на федерацію з Москвою, суперечили українським національним інте¬ресам. Через непевне державно-правове становище гетьманської держави й її залежність від сторонніх чинників обережність Украї¬нської Національної Ради була виправданою.
Керівництво ЗУНР розуміло, що для новоствореної держави потрібні збройні сили, тому першою акцією Української Націона¬льної Ради було якнайшвидше перебазування до Львова легіону Українських січових стрільців, який перебував тоді в Чернівцях. Січові стрільці підтримали зусилля Української Національної Ради. 24 жовтня 1918 p. збори старшин Українських січових стрільців схвалили від'їзд до Львова, але водночас прийняли резолюцію, якою висловлювались за негайну злуку Львова і Києва.
Тому 03.1.1919 УНРада, затвердивши перед-вступний договір (підписаний делегацією Ради державних секретарів 01.12.1918 у Фастові), одноголосно прийняла Ухвалу про злуку ЗУНР з УНР, в якій зазначалося, що до часу, коли зберуться Установчі збори об'єднаної республіки, законодавчу владу на території ЗУНР виконує УНРада. 22.1.1919 делегація УНРади (36 осіб) взяла участь в урочистому проголошенні Акту Злуки у Києві. 23.1.1919 Акт Злуки затверджено на Трудовому конгресі України, в роботі якого взяла участь делегація УНРади.

Традиції УНРади були продовжені створенням Української Національної Ради у липні 1941 року у Львові, а 05.10.1941 року - в Києві.
Паралельно з 1920 по 1992 рік діяла ще й Українська Національна Рада як законодавчий орган Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі.     
Інф.: unr.org.ua
 

Коментарі