30 червня - День відродження незалежності України, про що було проголошено у Львові 79 років тому
На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.
Упродовж 30 червня 1941р. перший відділ Дружин українських націоналістів –1–й Бранденбурзький батальйон з 330 вояків Українського батальйону "Північ” (“Нахтігаль”) під командуванням сотника Р.Шухевича увійшов до Львова.
Одночасно до Львова ввійшли частини німецького вермахту, відділи націоналістичних повстанців на чолі з крайовим провідником ОУН Іваном Климівим–Легендою.

У легіоні були переважно українці, які були звільнені німцями з польських тюрем та концентраційних таборів. Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у подальших конфліктах проти Радянського Союзу для створення незалежної України.

Легіон «Нахтігаль» був мобілізований 17.06.1941р. до кордону у складі 17–ої армії вермахту.

У ніч 23–24 червня 1941р. легіон перейшов кордон в околиці Перемишля. Активні дії легіон розпочав з 29 червня, уже з 30 червня українські вояки почали вимагати якнайшвидше взяти Львів. Вони хотіли захопити місто перед тим як енкаведисти мали знищити заарештованих Бригідської тюрми.
Дійшовши до Бригідської тюрми, вони побачили, що всі заарештовані, які були в тюрмі, були вбиті енкаведистами. Між ними і брат Романа Шухевича.

Батальйон захопив головні стратегічні пункти в центрі міста, особливо радіостанцію, звідки було проголошено акт відновлення Української державності. В руках українських солдатів перебували й інші стратегічні об’єкти міста (залізничний вокзал і ремонтні майстерні, ратуша та інші адміністративні будівлі, водонапірні вежі, в’язниці).

О 20:00 у Львові на “Законодавчих зборах західноукраїнських земель”(Національних Зборах), що складалися з представників національного руху, на чолі оунівських членів під проводом Степана Бандери похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль», в залі товариства “Просвіта”, діяч ОУН(Б) Ярослав Стецько проголосив Акт про відновлення незалежності Української держави. Одразу після цього присутні задекларували створення суверенного уряду новонародженої держави – Українського Державного Правління, сформувати й очолити яке доручили Я. Стецьку (Ярослав Стецько — голова та керівник ресорту соціальних реформ, д–р Мар'ян Панчишин — перший заступник голови і міністр здоров'я, заступники — д–р Роман Осінчук та д–р Олександр Барвінський, Л. Ребет); членами УДП – В. Петрів, В. Лисий, М.Лебедь, В.Стахів, І. Федорович, Ю. Павликовський, І. Ольховий, А. П’ясецький, В. Радзикевич, О. Гай–Головко, І. Климів–Легенда, Н. Мороз, дещо пізніше було реорганізовано у верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.

На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.

«АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»

Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько–большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не складати зброї так довго поки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всебічний розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери взиває підпорядкуватися створеному у Львові Краєвому правлінню, якого головою є Ярослав Стецько.

Слава героїчній німецькій армії і її Фюрерові Адольфові Гітлерові!

Україна для українців!

Геть з Москвою!

Геть з чужою владою на українській землі!

Будуймо свою самостійну Українську Державу. "

На всій українській етнічній території мала бути відновлена суверенна і соборна Українська держава.

Акт 30 червня 1941р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділені на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший із них був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100), а також на Донбасі і в Криму.
Уряд Німеччини відмовився підтримувати проголошення Української держави. Німці вимагали, щоб Акт був відкликаний. Коли Степан Бандера відмовився, незважаючи на заявлену у акті лояльність до Німеччини, 9 липня німцями уряд Стецька було розігнанно. 15 вересня за наказом Гітлера було заарештовано Степана Бандеру, Ярослава Стецька, деяких членів уряду, 300 членів ОУН. 15 керівних діячів організації було розстріляно. Два брати Степана Бандери теж були заарештовані і згинули в таборі Аушвіц.

Довідавшись про Акт проголошення самостійної України, Гітлер видав наказ негайно знищити рух Бандери:

«Стверджено поза всяким сумнівом, що організація Бандери приготовляє повстання в Райхскомісаріаті /України/ з метою встановлення самостійної української держави. Всі члени Організації Бандери мають бути негайно заарештовані і після строгих допитів зліквідовані в таємниці під претекстом грабежів».

Під впливом цього батальони “Роланд” і “Нахтігаль” відмовились служити нацистам, та згодом були розпущені.

ОУН перейшла до підготовки власних збройних сил та розширила підпільну мережу. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942р. стали провідними діячами в УПА

Таємне! Звіт про події в Україні, ч. 164.Осідок: Київ

«Захоплені друковані матеріали та зізнання заарештованих в міжчасі різних людей Бандери доказують ще раз, що є неможливим притягнути членів організації Бандери до якоїсь позитивної співпраці з німецькими чинниками. Залишається тільки вирішений шлях безпощадного винищення тієї організації».

Січень 1942р. , повідомлення ч. 9

«В липні 1941р. у розповсюдженій відозві українського лейтенанта Леґенди був заклик організувати українську збройну силу. Для цього належить захоплену зброю совєтської армії не здавати німцям, але магазинувати для тієї заплянованої української армії. Згідно з цими дорученнями, ОУН діє до сьогодні».

Повідомлення ч. 10, 3.07.1942р.

"У Києві захоплено летючку ОУН під проводом Степана Бандери з організаційними дорученнями. Там на вступі сказано: «Завдання, що стоїть перед українським народом: Створити самостійну національну державу. Без власної держави, уряду і війська немає вільного життя для українського народу!»

Повідомлення ч. 26, 23 жовтня 1942р.
«Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіми засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійности України».
Цей документ згодом відіграв важливу роль на Нюрнберзькому процесі, і ОУН–УПА була визнана цілим цивілізованим світом як воююча сторона.

На ультиматум Гітлера — відкликати Акт Відновлення Української Держави — провідник ОУН Степан Бандера, прем'єр уряду Ярослав Стецько і голова УНК Володимир Горбовий відповіли відмовою, потрапивши до концтабору Заксенгавзен.

09 липня 1941р. — в Львові, за відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави, було арештовано та інтерновано в концтаборі Заксенхаузен Я.Стецька – прем'єра Українського Державного Правління. В концтаборі Заксенхаузен він перебував до вересня 1944р. у бункері смерті. Після звільнення, утікши з–під нагляду гестапо, Я.Стецько в дорозі до американської окупаційної зони був тяжко поранений.

Пастирський лист митрополита УГКЦ Андрея Шептицького

З волі Всемогучого й Всемилосердного Бога в Тройці Єдиного зачалася нова епоха в житті Державної Соборної Самостійної України.

Народні Збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили й проголосили ту історичну подію. Повідомляючи Тебе Український Народе, про таке вислухання наших благальних молитов, взиваю Тебе до вияву вдячности для Всевишнього, вірности для Його Церкви і послуху для влади.

Воєнні часи вимагатимуть ще многих жертв, але діло розпочате в ім'я Боже з Божою благодаттю, буде доведене до успішного кінця. Жертви, яких потреба конечно до осягнення нашої цілі, полягатимуть передусім на послушному підданні справедливим наказам влади, не противним Божим законам.

Український народ мусить у цій історичній хвилі показати, що має досить почуття авторитету й життєвої сили, щоби заслужити на таке положення серед народів Европи, в якім міг би розвинути усі Богом собі дані сили. Карністю, солідарністю, совісним сповненням обов'язків докажіть, що ви дорослі до державного життя. Установленій владі віддаємо належний послух.

Узнаємо Головою Державного Правління України пана Ярослава Стецька. Від Уряду покликаного до життя очікуємо мудрого, справедливого проводу та зараджень, які узгляднили б потреби й добро всіх замешкуючих наш край громадян, без огляду на це, до якого віроісповідання, народности й суспільної верстви належать.

Бог нехай благословить усі Твої праці, Український Народе, і нехай дасть усім нашим Провідникам Святу Мудрість з Неба.
Дано у Львові при Арх. Храмі Св. Юра, І. УІІ. 1941р. Андрей–Митрополит.

Пастирський лист митрополита УАПЦ Полікарпа Сікорського

До всіх українців, сущих на Волині!

Мир вам від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!

Любі мої діти!

Велике Боже милосердя і справедливість приблизилися до нас. Довгі роки терпів наш многострадальний нарід наруги і знущання над святою гідністю. В державі большевицького антихриста терор і жах дійшов до нечуваних досі розмірів, в порівнянні з якими бліднуть переслідування християн за часів римських імператорів Нерона і Діоклеціяна.

Безбожники жахливо розправлялися з християнською вірою, мордуючи архипастирів, тисячами і сотками тисяч вірних християн, пастирів і проголошуючи закон зради й ненависти. Оце на наших очах справедливість Божа сповнилася: Один Бог, одна нація і спільна краща будучність.

Сповнилась наша відвічна мрія. У городі князя Льва з радіовисильні несеться над нашими горами, нивами, ланами, над нашою так густо зрошеною кров'ю землею радісна вістка: проголошено Самостійну Українську Державу.
Разом з українським народом радіє і наша многострадальна Церква. Відроджена у вільній українській державі — Українська вільна Православна Церква буде з народом одною нерозривною цілістю.

В цю велику хвилину звертаюсь до вас, любі діти, словами Св. Ап. Павла: «Благаю вас іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі і щоб не було між нами розділення, але щоб були з'єднані в одному розумінні і в одній думці». (Ап. Павло Корин. гол. 1, ст. 10).

Любити Бога, любити батьківщину — це найбільша чеснота. Служба батьківщині — найбільший обов'язок.

Нехай Господь милосердний допомагає Тобі, народе мій, і Тобі, Уряде наш, будувати Самостійну Українську Державу а моя молитва за вас перед Престолом Всевишнього буде за вами. В цей великий час всі українці мусять об'єднатись, всі мусять працювати спільно, бо в єдності сила і ту єдність мусимо показати на ділі. Не треба нам партій, не треба нам боротьби між собою. Всі мусимо об'єднатися при нашій Святій Православній Церкві, при нашому Урядові, при нашому Національному Проводі.

Призиваю на весь Український Нарід і його державний уряд всемогуче Боже благословенство.
Дано в м.Луцьку на Волині, Року Божого 1941, місяця липня ,10 дня. Полікарп, Єпископ Луцький.

Акт відновлення Української Держави (з автографом Голови Зборів Ярослава Стецька)

Євген Лупаков, український політик, військовик, громадський діяч
Оригінал статті тут

Коментарі