"Слово было Бог... Бог бе Слово..." - так звучать цiєю мовою вiдомi рядки з Бiблiї
I хоча церковнослов'янську вважають мертвою, а багатьом сучасним людям вона видається взагалi незрозумiлою, у деяких храмах i нинi використовують лише її.  
- Та як з'явилася церковнослов'янська мова?   

- Церковнослов'янська мова є прямим продовженням старослов'янської, - каже Вiктор Мойсiєнко, доктор фiлологiчних наук, професор, завiдувач кафедри української мови Житомирського державного унiверситету iменi Iвана Франка. - Розрiзняють мiсцевi рiзновиди церковнослов'янської, або iзводи: чеська (моравська), болгарська, македонська, давньоруська (українська чи московська), сербська, хорватська глаголична, румунська...  
З iсторiї знаємо, що пiсля хрещення Русi на наших землях потрiбно було здiйснювати богослужiння. З того часу в нашу країну проникали книги з Болгарiї, написанi старослов'янською чи староболгарською мовою. У кожнiй церквi потрiбно було мати хоча б кiлька таких книг - Євангелiє, Псалтир, Апостол. Вiдповiдно, їх стали переписувати, множити. Тому, коли мiсцевий руський писар - полянин чи деревлянин - переписував книги, вiн вносив свої мовнi особливостi. Так i виникає руський iзвод старослов'янської мови, тобто церковнослов'янська мова руського iзводу. Найдавнiша така книга, переписана русином-українцем Григорiєм на руських землях, -- Остромирове Євангелiє (1056 - 1057).  

- Чому цю мову не використовували в побутовому спiлкуваннi?  

- Церковнослов'янська не була зрозумiлою на сто вiдсоткiв населенню. Цiй мовi були притаманнi свої синтаксичнi конструкцiї, форми окремих слiв, якi в побутовому мовленнi жителi, примiром, Овруча чи Iскоростеня не вживали. I фразу з Євангелiя вiд Iвана: "сънидоша оученїци єго на море и... въ лодью и идяхоу на онъ полъ моря" не розумiли нi древляни й уличi в ХI столiттi, нi полiщуки та покутяни й у ХХI ст. Так на нашi землi приходить нова лiтературно-писемна мова, i вона вiдрiзняється вiд мiсцевої розмовної.  

- Якi ще особливостi цiєї мови?  

- Оскiльки її створювали на пiвденнослов'янських теренах, то риси мiсцевої мови й лягли в її основу. Найвиразнiше вони помiтнi на звуковому рiвнi. Коли Кирило й Мефодiй з учнями перекладали книги з давньогрецької, то використовували типовi для їхнього дiалекту слова: брашно, град, враг, ношть, имящеє, аз. Цi пiвденнослов'янськi особливостi з часом усувалися й замiнювалися мiсцевими руськими: брашно ставало борошно, град - город, враг - ворог, ношть - ноч, имящеє - маючеє, аз - я.  

- Скiльки букв в алфавiтi цiєї мови?   

- Як алфавiт для цiєї мови використовували кирилицю та глаголицю. Кирилиця має 44 лiтери, з яких бiльшiсть за походженням грецькi: а, в, г, д, е, и, ї, к, л. Деякi слов'янськi звуки за допомогою графем грецької абетки неможливо було вiдтворити. Тому укладальники слов'янського алфавiту створили новi, слов'янськi букви: б "буки", ж "живiте", ч "черв", ц "ци". Усього 19.  

- Чому цiєю мовою й досi послуговуються в церквах?  

- Нинi лише в однiй Церквi й далi здiйснюють богослужiння чужою для пастви мовою - у Росiйськiй Православнiй Церквi та її українському вiдгалуженнi - УПЦ Московського патрiархату. Вони вважають її священною, гiдною для спiлкування з Богом.  Iншi українськi конфесiї - УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ — провадять богослужiння українською мовою. Адже ще апостол Павло в посланнi до коринтян повчав: "А тепер, як прийду я до вас, браття, i до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи вiдкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою".
Бiльшiсть християн дослухалася до мудрого вчення.  

Катерина ЛIСКОВСЬКА
Інф.: expres.ua

Коментарі