Олесь ГРИБ, громадський діяч

 "Я сказал бы так, что на данное время в Украине сложилась такая своеобразная украинская демократия. Для меня очень важно, чтобы эта специфичность украинской демократии была приближена к европейским стандартам",–підкреслив Президент В.Ф.Янукович./інформація з інтернету/
 
«Специфічність європейських стандартів»    Президента  стала відчутною   (відповідно  до  його визначення)  якраз на Європейській площі столиці   в  сотий день його урядування, коли  колона молоді, що прямувала до "Українського дому"  для  висловлення  власного  ставлення до  «ста днів» , була раптом оточена  кільцем «Беркута» неподалік  стадіону ім. Лобановського по вулиці Грушевського. Ніхто із  «силовиків» не лише не  пред’явив  згідно із законом про міліцію  службового посвідчення, але навіть  не пояснив причину  затримання   учасників  мітингу, на який вони мали офіційний дозвіл. На вимогу скласти протокол про адміністративне затримання «наближений до європейських стандартів» контингент у бронежелетах  мовчав.
Напередодні, третього червня  2010 року,   «європейських стандартів» Гаранта зазнала на  собі і група ветеранів біля палацу «Україна», куди прибули чисельні прихильники Партії регіонів, і де  "Українська народна партія" дістала офіційний дозвіл на  проведення мітингу. Не знати, як  себе почувають  ветерани  в таких випадках  десь  у благословенній Європі - на Єлесейських полях у Парижі або на Трафальгарській площі у Лондоні - але під палаючим
промінням   рідного київського сонця   не одному з ветеранів паморочилось у голові й тяжко у вухах відбивалось   серцебиття,  коли   вони   в ролі арештантів  були позбавлені можливості  покинути  бронежилетне коло,  щоб  знайти   рятівний затінок.  Воїнство  міністра  МВС А.Могильова   утримувало літніх людей до  години, доки масовка   регіоналів не завершила  вияв всенародної любові до  народнього улюбленця. Єдине, що  підбадьорювало і надавало сили  ветеранам – пришестя нового Гаранта з його запевненнями:     « Моя позиция по этому вопросу четкая и понятная: никакие национальные, культурные особенности, никакие политические соображения не могут оправдать нарушений прав и свобод человека.»
   Тільки надзвичайна скромність  вождя Партії регіонів не дозволили світові довідатись,  у чому ж саме полягає «своєрідність» нашої системи демократії, якою в силу відомої  національної щедрості ми готові поділитися з цілим світом.
 Довгоочікувані  «євростандарти»  Президента  одразу  далися  взнаки українській  громаді  в  її ексклюзивному виконанні  міністром МВС А. Могильовим, що діяв відповідно до  визначення В.Януковича про «такую своеобразную украинскую демократию» .
 Щоби ще більше сприяти  «своєрідності» та ще «такої»  демократії, ветерани Києва вирішили звернутись до  Печерського суду з позовом  до головного міліціонера   України доби розвинутого  регіоналізму з вимогою судового захисту від  прояву  демократичної  «специфіки», після якої  окремим ветеранами довелося  звертатись по медичну допомогу.
З  непохитною вірою у  безмежну відданість Гаранта Конституції правам людини ветерани з хвилюванням  відкрили першу сторінку   Кодексу  адміністративного судочинства України, де  вже  друга стаття  підносила  невблаганний меч Феміди над  головами всевладного чиновництва, яке б тільки посміло зневажити бодай  найменше право громадянина:
« Завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі  на  виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.» 

Не знати, чи послуговується такими законами старенька демократична Європа, але, якщо - ні, нехай собі скиглить від щемної заздрості до нашої української, щиросердної національної специфіки!
Не знати, чи послуговується такими  законами старенька демократична Європа, але, якщо – ні, - нехай собі скиглить від щемної заздрості  до нашої, української, щиросердної національної   «специфіки»!  

 

Коментарі