2 квітня у Карелії (РФ), в тюремній в’язниці на 67-му році життя пішов з життя колишній директор Медвеж’єгорського районного музею, який очолював його з 1991 року, багатолітній доглядач меморіального комплексу "Сандармох" Сергій Колтирін.                                                                                 
У травні  2019-го Сергій Колтирін був засуджений до дев’яти років ув’язнення в колонії.

"Єсть чєловєк – єсть проблєма! Нєт чєловєка – нєт проблєми!"…

Для України і українців лісове урочище Сандармох, поблизу Медвеж’єгорська, столиці Біломорканалу, – це важлива, хоч і дуже трагічна частина національної історії. Саме тут, подалі від людських очей, восени 1937 року сталінськими енкаведистами був розстріляний Соловецький етап – 1111 в’язнів СЛОНу (СТОНу). Серед страчених – 298 українців, яких називають цвітом української нації, відоме як «Розстріляне Відродження»: професори і академіки, письменники, режисери, політичні діячі. Місце розстрілу  після багаторічних пошуків у 1997-му виявив член «Меморіалу» - історик Юрій Дмітрієв. З того часу хранителем Сандармоху був аж до арешту ФСБ саме Сергій Колтирін.  

Двадцять шість року тому патріотичні українці організували перші прощі на Соловки, а з 1997-го і в Сандармох. Щоразу на початку серпня, коли на території колишньої комуністичної імперії – СССР, відзначається Міжнародний день пам’яті жертв сталінських репресій відбувались «Соловецькі Прощі», які розпочинались з меморіальних заходів саме з печально знаменитого урочища Сандармох. Делегації з Києва з великою радістю і повагою зустрічали окрім карельської «Калини» на чолі з українською патріоткою-подвижницею Ларисою Скрипніковою саме нинішні політв’язні путінського тоталітарного режиму – Юрій Дмітрієв і Сергій Колтирін. Сергій Іванович проводив екскурсії своїм музеєм, де зберігалася правда про будівництво Біломорканалу, на якому загинуло близько 100 тисяч в’язнів ГУЛАГу в нелюдських умовах голодного існування і де проходив цинічний продаж енкавестами як рабів - людей на інші підприємства. Колтирін поділяв біль українців, що втратили під час Великого терору,  тисячі і  тисячі своїх співвітчизників… Дуже любив Україну, українську мову і під час зустрічей кожен раз просив заспівати «Реве та стогне Дніпр широкий». Мріяв побувати на землі, де народився автор його улюбленої пісні – Тарас Шевченко. У 2012 році така нагода випала – голова Карельського товариства української культури «Калина»  Лариса Скрипникова, історик Юрій Дмітрієв та Сергій Колтирін приїхали на ювілейну академію «Сандармох. Пам'ять. 75 років Великого терору», що відбувалася у Львові.     

З трибуни поважного зібрання Сергій Колтирін виступив із доповіддю «Збереження пам’яті жертв політичних репресій в 30-ті роки XX ст. на території Медвеж’єгорського району Республіки Карелія». Розповідав про створення меморіального комплексу, який постав до 60-річчя соловецького розстрілу, у жовтні 1997 року, із встановленням в урочищі пам’ятного знака жертвам терору. Про те, що дослідники виявили і документально підтвердили 236 масових захоронень, братських могил, які з’явилися у період з 1930-х по 1941 рік. Тут, за знайденими архівними даними, страчували  корінних мешканців Карелії – карелів, вепсів і фінів, «трудармєйцев» Біломорканалу. А у страхітливий рік Великого терору- 1937-му капітан Матвєєв за чотири дні власноручно розстріляв майже весь «Великий Соловецький етап». Імена етапованих з Соловецького острова вдалося знайти у відкритих на короткий проміжок часу архівах НКВС-КДБ.    

Тоді, у Львові, Сергій Колтирін з трибуни подякував українцям за збереження пам’яті  співвітчизників і сказав, що участь українських делегацій у заходах  із вшанування жертв політичних репресій, які проходять 5 серпня, стала традицією. «Ми щорічно чекаємо ваших посланців. Багато з них стали моїми друзями і добрими знайомими», - казав Сергій Колтирін. Ті, хто побував на Соловках і в Сандармосі в рамках Соловецьких Прощ, що тривали щорічно аж до початку сучасної російсько-української війни, були вдячні директору музею за його невтомну працю із збереження пам’яті.                                                                                                      

Всі українці вдячні пану Колтиріну і завжди пам’ятатимуть цю його принципову громадянську і наукову позицію - коли в останні роки розпочалася путінська ревізія історії Сандармоху, він залишався принциповою людиною і не побоявся «піти проти течії». У серпні 2018 року міська адміністрація Медвеж’єгорська призначила Колтиріна доглядачем за новими розкопками, які на меморіальному кладовищі розпочало Російське військово-історичне товариство. Експедиція поставила за мету підтвердити нову теорію двох карельських істориків, які стверджували, що в Сандармосі  - є також жертви масових розстрілів полонених червоноармійців фінами  під час Зимової війни 1939-1940 років. Сергій Колтирін  у інтерв’ю журналістам заявив, що ніяких могил радянських полонених у Сандармосі ніколи не було та розповів історикам і членам «Меморіалу», що розкопки проводяться не фахово та з порушеннями.

Авторитетна думка директора музею не залишилася непоміченою науковою спільнотою та  суспільством. Теорію розкритикували російські та фінські науковці, з вимогою припинити розкопки виступив «Меморіал»: «Ми проти проведення тут нових розкопок, для яких немає документально підтвердженого і науково доведеного підґрунтя. Ми проти воскресіння міфічних версій про радянських військовополонених,нібито розстріляних фінами в Сандармосі». У «Меморіалі» наголошували, що комплекс "Сандармох" є пам’яткою культури регіонального значення, і будь-які роботи на його території повинні здійснюватися лише після проведення державної експертизи проектної документації на неї і позитивного висновку за її результатами. Про таку експертизу чи проектну документацію робіт чути не було.До речі, експедиція РВІО (рос.), до складу якої входили військовики, а не археологи так і не знайшла доказів розстрілу полонених.    

На той час від наукових дискусій органи влади вже відсторонили Юрія Дмітрієва, якого у 2016 р. заарештували спочатку за виготовлення дитячої порнографії, через два роки виправдали, а потім знову заарештували за зберігання зброї. Не уникнув арешту і Сергій Колтирін – його затримали за звинуваченням …у педофілії. Ті, хто добре знав жертву, були переконані, що це помста силовиків за його тверду позицію щодо Сандармоху, що справа сфабрикована, як і справа Юрія Дмітрієва. До арешту директор музею розповідав найближчим, що йому погрожували, казали «закрий рот, сиди тихо, як миша» і казав, що боїться повторити долю Дмітрієва. В одному із своїх інтерв’ю він наголошував: «Моральне вбивство людини це навіть більше, ніж фізичне вбивство… бо людина з такою психікою іде далі…».         
   
Кілька останніх років Колтирін залишався єдиною людиною, котра представляла державні структури, під час проведення щорічних Днів пам’яті в Сандармосі – республіканські та районні чиновники у Сандармосі перестали з’являтися. З 2014-го, після анексії Криму РФ і війни на Донбасі, українські делегації також не приїздять у Карелію.                                 

У травні  2019-го Сергія Колтиріна засудили до дев’яти років ув’язнення у колонії. На нього тиснули навіть за гратами, примусили відмовитися від адвоката і від громадської підтримки. У листах він просив колег і друзів не влаштовувати акції на його захист. Тоді ж у листі на волю написав: «Для мене всі шляхи пройдені, мости політики спалені. Я хочу просто жити і нічого не знати. Не ображайтеся, але це гірка правда. Це Карелія!»      
         
4 березня цього року його звільнили за станом здоров’я  -  в арештованого підозрювали гепатит, його прооперували в онкоцентрі. Та попри рішення суду Сергій Колтирін залишався у камері – його звільнення опротестувала путінська прокуратура. В одному із своїх останніх листів засуджений написав: «Я борюся зі своїм недугом, не падаю духом і дуже хочу жити!!!».

На превеликий жаль, путінська влада не дала йому такого шансу, спрацювала сталінська формула: «Єсть чєловєк – єсть проблєма! Нєт чєловєка – нєт проблєми!»…

Голова «Соловецького Браства» Георгій Лук’янчук,
Заступник голови "Соловецького Браства" Світлана Чорна

Коментарі