28 вересня минуло 90 років з Дня народження Дмитра Павличка
Але той факт, що ювілей такої масштабної особистості не став загальнонаціональною подією, є свідченням деградації національної свідомості у наші непрості часи, - журналіст Віталій Портников.
З Дмитром Васильовичем Павличком я знайомий майже 40 років, з того далекого часу, як організатори телевізійної шкільної літературної олімпіади влаштовували зустрічі її переможців з українськими письменниками. Я бачив його у найважливіші історичні моменти - на першому з’їзді Руху, на союзних депутатських форумах, з проектом декларації про незалежність 24 серпня 1991 року.

Я вдячний йому не тільки за хрестоматійні віріші, які кожний українець знає напам’ять, не усвідомлюючи навіть, що це - павличкове, не народне, а й за дорогі мені "Єврейські мелодії". Саме його поради й підтримка - хоча він сам цього, ймовірно, й не помітив - дозволили мені стати українським публіцистом і написати книжки.

Так, багато хто скаже, що це суперечлива постать - хоча кожний великий поет, та ще й радянських часів - суперечлива постать. Але той факт, що ювілей такої масштабної особистості не став загальнонаціональною подією, є свідченням деградації національної свідомості у наші непрості часи. Це те, що має однаково бентежити і Павличка, і мене - бо що залишиться від нас у світі, де про українців не згадуватимуть?

Віталій Портников, журналіст
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі