Мій такий крок - це крик відчаю, прохання про допомогу, спроба врятувати навчальний заклад, який за попереднього керівника входив у 100 найкращих шкіл України, - Оксана Осовська, вчителька
“На нас було оголошено справжнє полювання. Ми з дочкою зазнали переслідувань і гонінь, як хіба що у часи сталінських репресій”.
13 серпня 2018 року я оголосила голодування, вимагаючи, щоб був звільнений із посади директор Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 (Рівненщина) і притягнутий до відповідальності Боровець Віктор Іванович, який виживає, цькує, обливає наклепами, шантажує, переслідує учителів, звільняє тих, хто не подобається йому особисто, незалежно від професійних якостей і ставлення до виконання посадових обов’язків, застосовує фізичну силу, провокує конфлікти. Дружина В.І. Боровця - начальниця Березнівського управління освіти Н.К. Бойчук. Вони думають, що їм усе можна. У січні 2018 року Боровець В.І., у приміщенні школи, побив мою дочку, вчительку. Судово-медичний експерт зафіксував тілесні ушкодження. По побиттю моєї дочки відкрите кримінальне провадження. Роками цей "педагог" переслідував нашу освітянську родину: мою маму, мене і мою дочку, хоча ми дуже відповідально ставились до виконання наших посадових обов'язків і маємо велику кількість фахових досягнень і нагород, навіть всеукраїнського рівня. Навіть одночасно з наказом на звільнення мені прийшла обласна подяка. У нас щороку такі подяки. Нам зривали уроки заступники директора, вривались на урок, заважали його проводити, тероризували на перервах, не дозволяли готувати кабінет до наступного уроку. Боровець В.І. не дозволяв проводити уроки біології в гарно оснащеному нами біологічному кабінеті, як того вимагає "Положення про природничо-математичні кабінети". Заступники директора викидали дітей за комір з біологічного кабінету! Викидали дитячі портфелі! Він влаштовував нам істерики, кричав на нас несамовито. На нас було оголошено справжнє полювання. Ми з дочкою зазнали переслідувань і гонінь, як хіба що у часи сталінських репресій.
З чого все почалося? 10 років тому у школу прийшов новий директор - Боровець В.І. Майже відразу у вчителів забрав учительську, яку облаштував попередній директор, виділивши вчителям комірчину біля туалету, обдетру, холодну і маленьку (вміщались три столи і кілька стільців). А колектив складав близько 75-80 чоловік. Ми з моєю мамою сказали директору, що так не можнаставитись до колег і просили повернути учительську або виділити якесь підходяще приміщення. Людям немає де подітися, зошити перевірити, відпочити. Директор вимагав у мене і моєї мами, щоб ми звели наклеп на вчительку хімії Попругу Н.А. Ми були шоковані цим і, звичайно, відмовились. Боровець В.І. часто не з'являвся на свої уроки і, через величезний шум (а учительська, яку він забрав у власне користування і приймав там численних гостей, знаходиться над біологічним кабінетом), нам тяжко було проводити уроки біології. Моя мама попросила директора, щоб, коли його немає, хтось заміняв його, бо дуже тяжко працювати в такому шумі. Коли Боровець психологічно тиснув на колег, ми за них заступались. Чому саме ми? Не могли терпіти несправедливості, підлості, хамства. Дуже швидко для Боровця В.І. ми стали не зручними і він почав виживати нас, не зважаючи на наші постійні успіхи в роботі. Потім почав влаштовувати провокації, наклепи, цькування. А що коїлось останні місяці - це суцільний жах. Він перетворив наше життя на пекло. Ще багато всього довелось нам пережити через такого керівника. Це все він робив на очах дітей! Я голодую і досі. Мій такий крок - це крик відчаю, прохання про допомогу, спроба врятувати навчальний заклад, який за попереднього керівника входив у 100 найкращих шкіл України.

Оксана Степанівна Осовська, вчитель вищої категорії, вчитель-методист, відмінник освіти України, нагороджена нагрудним знаком "Василь Сухомлинський"

Коментарі