Адміністрація президента напрочуд мистецьки перетворює малозначимі фігури на серйозних противників, - Станіслав Речинський
Справа "Савченко - Рубана", або Високе мистецтво автогола.
Судячи із соціальних мереж, історію про те, як Савченко і Рубан готували переворот, громадськість сприйняла з неабиякою дозою недовіри. І для цього є всі підстави.

Почнімо з запитань. Чому затримання Рубана так швидко й масштабно розпіарили, зокрема й президент Порошенко? Адже коли йдеться справді про якусь серйозну організацію, що мала намір мінометами знести з обличчя землі будівлі парламенту й адміністрації президента, а заодно — знищити і все вище керівництво України, то чи не логічніше було б накрити всю мережу, дочекатися затримання замовників та організаторів, а не радіти затриманню "перевізника"? Варіантів відповіді кілька.

По-перше, затримання Рубана 8 березня ідеально знадобилося для того, щоб зняти питання, чому він 9 березня не з'явився біля пам'ятника Шевченкові. Всі українські президенти покладали квіти до пам'ятника Кобзареві в день його народження. Навіть Янукович. Не прийшов тільки 2013 р. І це кепсько скінчилося. Для Кучми 9 березня 2001 р. свого часу теж виявилося доволі невдалим днем. Фактично, побоїще на Банковій стало моментом, після якого і Кучма, і народ зрозуміли, що починається нова епоха.

Петро Порошенко, знаючи, що біля пам'ятника вже зібралися протестувальники, вирішив не наступати на граблі, й просто не прийшов. А щоб збити можливу хвилю критики вже за боягузтво, скористався сюжетом про так доречно затриманого Рубана. Швидше за все, ось це просте пояснення найближче до істини. Ми живемо вже в парадигмі виборчої кампанії, АП — боягузлива, як ніколи, і й дмухає на воду навіть тоді, коли вона лід.

По-друге, затримання Рубана саме 8 березня може бути пов'язане з тим, що, як повідомляють кілька джерел DT.UA, цього дня в Україні, а зокрема в Краматорську та на лінії розмежування, перебував тодішній директор ЦРУ, а нині кандидат на посаду держсекретаря США Майк Помпео. З огляду на велику любов голови СБУ Василя Грицака до піару й показухи, цілком імовірно, що голова української спецслужби вирішив продемонструвати голові американської спецслужби живий приклад боротьби з "російськими шпигунами". Грицак небайдужий до молитовних сніданків у Вашингтоні та інших американських тусовок, і в нього є певні надії на продовження політичної кар'єри. І в цьому світлі додати спецій до "сухпаю" візиту, звозивши Помпео "на полювання" на лінію розмежування, було б цілком у стилі Василя Сергійовича.

Що ж нам відомо про саму "спецоперацію" із затримання Рубана? Є реальний і надзвичайно ретельно задокументований факт перевезення Рубаном предметів, схожих на зброю з окупованої території. До речі, на прес-конференції Грицак потішно акцентував увагу на якості зйомки й сказав щось на кшталт "щоб не подумали, що це ми підкинули". (Очевидно, тому використали зброю саме з ДНР, причому навіть із супровідним документом, а не українську.) Схоже, навіть Грицак усвідомлює рівень недовіри суспільства до переможних реляцій СБУ, які зазвичай не мають подальшого підтвердження у вигляді вироків. Але про це трохи згодом. Отже, перший блок цієї історії, кримінальний, — факт перевезення Рубаном із непідконтрольних територій предметів, схожих на зброю і боєприпаси. Другий блок, художньо-політичний, — розповіді про замах на життя керівництва країни, про мінометний обстріл урядового кварталу, добивання з автоматів тощо.

Блок перший

У якому досить багато дивного. 27 лютого 2017 р. СБУ скасувала Рубану дозвіл на перетинання лінії розмежування. Тоді ж СБУ арештувала, але відпустила сина Рубана. Про що він сам писав у ФБ: "Після того, як СБУ навесні арештовувала сина (відпустили), сиджу рівно... З конторою, яка воює з дітьми, не воюю. Натяк зрозумів... Лінію фронту не перетинаю... Полоненим і родичам тільки моральна підтримка. З Медведчуком і Путіним не зустрічаюся... Чого вам ще треба для щастя?"

Скасування дозволу було пов'язане з тим, що Рубан разом із Савченко відвідав непідконтрольні території. Однак, за словами Грицака, уже в листопаді Рубан побував на непідконтрольних територіях і привіз звідти мінівен зброї. І ось у березні повторив провезення, тепер уже сховавши зброю в меблях. Усе це досить дивно поєднується з тим, що Рубану анульовано дозвіл на перетинання кордону, і з тим, що не треба бути провидцем, аби розуміти: після історії з Савченко Рубан перебуває під щільним спостереженням СБУ. Ну й син, який, схоже, вже виступав у ролі заручника. Досить дивна поведінка. Якщо тільки не враховувати чинника "Кедра". "Кедр" — майор Павло Балов, 8-й полк спецпризначення, особа, наближена до чинів військової прокуратури. Він був "провідником" Рубана в момент затримання, можливо — і під час листопадової поїздки. Зважаючи на все, "Кедр" і був людиною, котра вела оперативну гру з Рубаном. Від імені чи то ГУР МО, чи то СБУ, чи військової прокуратури — байдуже. Оскільки сина Рубана вже затримувало СБУ, не можна виключати, що Рубана шантажували долею сина задля ось таких дивних і нелогічних учинків, на кшталт контрабанди зброї. Тим більше що люди, які знають Рубана, говорять про нього як про людину досить обережну.

Блок другий, художньо-політичний

Феєричний виступ генпрокурора Луценка викликав двоїсту реакцію в суспільстві. Депутати обурилися, чимала частина простого люду — зраділа. Судячи з виступу Луценка, Савченко особисто планувала теракт, під час якого нібито передбачалося закидати гранатами урядові ложі ВР, мінометами обвалити скляний купол парламенту, а потім "автоматами добити тих, хто виживе". Продовжила виставу дружина Юрія Віталійовича, заявивши, що на парламентське засідання в четвер Савченко прийшла з гранатами і пістолетом у сумці. Пильні депутати Савченко з залу вивели. Але скоро вона знову повернулася, і про гранати вже всі забули. Наступного тижня, попередньо — в четвер, правляча коаліція має намір показати якесь "кіно", що обґрунтовує захопливий трилер генпрокурора.

Паралельно провладні блогери підняли в соцмережах хвилю про те, що за дії Савченко має нести відповідальність Юлія Тимошенко, яка привела її в парламент. Про президента Порошенка, який присвоїв їй звання Героя України та виділив для доставки власний літак, скромно змовчали. Завдання другого етапу на сьогодні виконано. Депутатів налякали, Тимошенко "пристебнули" до невдалого теракту. Народ жалкує, що все це виявилося лише нездійсненною мрією.

Технологія

Приказка "базіка — знахідка для шпигуна" в наш час трансформувалася в гасло "базіка — знахідка для чекіста". Практично, всі резонансні справи СБУ—ГПУ з політичним забарвленням рясно прикрашені відео- і аудіоматеріалами, "тепловізорами" і "снайперами". Часто демонстрацією цих матеріалів усе й закінчується. Як було в недавній справі про співпрацю Саакашвілі та Курченка. У цьому смислі, СБУ—ГПУ — своєрідні кіностудії при адміністрації президента, головне завдання яких — скомпрометувати опонента Порошенка… і все. Проблема в тому, що цей метод уже давно не працює. Мабуть, починаючи з "плівок Мельниченка", коли з'ясувалося, що їх можна монтувати й компонувати на бажання замовника. Тепер, коли будь-який студент може змонтувати, практично, будь-яке відео, а тим більше — аудіо, презентації СБУ виглядають анахронізмом і просто не працюють. Їм не вірять. Бо пам'ятають, що рідкісний відеозапис допливає до судового вироку. Проте АП вважає, що для телевізора така картинка цілком згодиться.

Технологія "базіка — знахідка для чекіста" працює так. До людини, політично (а часом і економічно) значущої та схильної до радикальних висловлювань, "підводять" нібито співчуваючого, котрий починає ці розмови провокувати, а потім ще й приводить "друзів", і таким чином ніби створюється організація. Чиста "зубатовщина", коли хтось пам'ятає цей термін. Якщо в НАБУ популярна провокація хабара, то в СБУ — провокація "зради Батьківщини".

Зважаючи на все, в СБУ є архів аудіо- й відеозаписів насамперед Надії Савченко. Частина з яких — розмови в готелі з якимись військовими під "чарку чаю". Зважаючи на певну неадекватність Савченко та її схильність до епатажу й безапеляційності, легко припустити, що розмови там про владу й те, як її замінити. Із мріями чи навіть конкретними пропозиціями. Однак проблема в тому, що зараз на будь-якій кухні можна почути такі розмови, тим більше в середовищі учасників АТО.
Повний текст

Станіслав Речинський
Інф.: dt.ua

Коментарі