Віктор Небоженко: "Внутрішня, глибинна держава" перемогла Україну
Насправді, за останні 20 років в Україні з'явилася не одна, а дві держави - внутрішня і зовнішня.
«Внутрішня, глибинна держава» в якій сконцентрувалася і сплавилася влада і багатство і яка проникла в усі поверхи і пори України. Ця «глибинна, внутрішня держава» живе всередині України і поїдає, експлуатує «зовнішню державу» і громадянське суспільство України. Її основні засоби, завдяки яким ВОНА править Україною - це персоніфікована влада і сила, багатство, імітація загального блага, поняття «свій-чужий», а не Закон і правила співжиття країни. Права, повноваження, ресурси, імунітети і переваги накопичилися у «глибинній державі». А обов'язки, відповідальність за все, тяготи і проблеми країни, і працездатність населення залишилися у «зовнішній державі» в якій опинилася більшість населення України. Звідси стає зрозумілим вражаюча байдужість більшості українців до своєї держави, його вічне невдоволення і недовіру до політиків і чиновників. Тому справа не в особистості того чи іншого політика або бізнесмена, хорошого або поганого президента, депутата, прем'єра. Вся справа в особливому внутрішньополітичному устрій України, яке замінює Конституцію і систему національних пріоритетів розвитку і безпеки країни.

Мети існування «глибинної держави» - це перш за все, корупція і збереження статус-кво за всяку ціну. За два десятиліття, замість створення нормальної середньоєвропейської, демократичної держави, в результаті діяльності цієї «глибинної держави», в Україні вибудувана система вертикальної і елітної корупції, де діє перш за все свої «поняття» і «схеми розграбування», експлуатації національних і суспільних ресурсів. Основний критерій відбору в цю систему - це лояльність до влади, особиста відданість і родоплемінні зв'язку, жадібність, приналежність до клану, а не професіоналізм або відповідальність за свою справу, або моральні якості особистості.

Така країна, розділена на внутрішню і зовнішню державу ніколи не помре і не розпадеться, а й своїх сил для виживання і саморозвитку у неї теж немає. Бо все свіже і нове поїдає «глибинна держава», яка не може жити без свого антипода. Таким чином Україна, розділена на дві держави, перш за все, пристосована до зовнішнього управління. Тому міжнародні гравці мають тут свої зручні інтереси. Для своїх стратегічних потреб США і Росії потрібна цілісна і залежна Україна, а не її осколки. Але така Україна, розділена на зовнішню і «внутрішню, глибинну державу» принципово не може самостійно модернізуватися, очищатися і мобілізуватися, бо у «глибинної держави» інші цілі існування. Більш того, вищі фігури цієї «глибинної держави» легко міняються міжнародними гравцями, без опори на місцевий Закон і не звертаючись за допомогою до населення країни - зовнішньої держави. Якому, насправді, вже байдуже, хто ними правитиме і грабувати, зараз і в майбутньому.

Чи є вихід? Для початку самій Україні треба усвідомити реальність роздільного управління і життя всередині одного суспільства - наявність "принципу апартеїду" в системі держуправління, де більшості населення України виділено роль "негрів", а інший частини-роль "білих"

Віктор Небоженко, політолог
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі