Парламентські традиції Бундестагу започатковані ще у 1922 році
Як голосувати у Верховній Раді, аби запобігти маніпуляціям? Опозиція вимагає сенсорну кнопку. Партія регіонів готує власні пропозиції. Представник Бундестагу розповів DW, як голосують німецькі депутати.
Усі правила голосування передбачені регламентом Бундестагу, традиції якого започатковані ще у 1922 році, коли відбувалось становлення німецького демократичного парламентаризму.

“Баранячий стрибок” або як голосують німецькі депутати
Олена ПЕРЕПАДЯ, DW

Як голосувати у Верховній Раді, аби запобігти маніпуляціям? Опозиція вимагає сенсорну кнопку. Партія регіонів готує власні пропозиції. Представник Бундестагу розповів DW, як голосують німецькі депутати.
Депутати, які тягають одне одного за чуба, поступово перетворюються на символ українського парламентаризму. Якщо зайти, скажімо, на сайт одного з найбільших у Німеччині інформаційних телеканалів n-tv, й набрати в Пошуку «Україна» та «парламент», то першим з’явиться повідомлення - «Українська парламентська «культура» - депутати тузяться».
Йдеться про бійку під час першого пленарного засідання новообраної Верховної Ради. Ця колотнеча мала кілька причин, серед яких і суперечлива процедура електронного голосування, яка дозволяє одному депутатові проголосовувати за відсутніх колег. У Німеччин лише дивуються, спостерігаючи за такими методами роботи українських народних обранців.

Традиційні методи замість електроніки
"У Бундестазі ніхто не б'ється, депутати працюють в кооперативному стилі, роботі в пленарній залі ніхто не заважає", - розповів Deutsche Welle керівник парламентської служби Бундестагу Гельмут Вінкельманн. Він охоче пояснив і процедуру голосування депутатів. Як з'ясувалося, на відміну від України народні обранці в Німеччині користуються для ухвалення рішень не електронними технологіями, які, до речі, можуть ще й підвести, а традиційними методами.  
"Звичайне голосування, яке відбувається у 99 відсотках випадків, здійснюється ординарним підняттям рук", - каже Вінкельманн. При цьому голова Бундестагу питає депутатів, хто з них "за", "проти" чи "утримався" за відповідний законопроект, а потім - на око - оголошує, чи ухвалено його чи ні. "Голова Бундестагу вголос звертає увагу, які фракції як проголосували", - підкреслив Вінкельман.
Він додав, що очільник німецького парламенту не має можливості маніпулювати, оскільки його "око" контролюють двоє секретарів засідань. Вони сидять праворуч і ліворуч від голови й представляють відповідно як коаліцію, так і опозицію. Секретарі, які не є заступниками голови, обираються Бундестагом на початку чергової сесії. Зараз їх 42, і пропорційно вони представляють п'ять фракцій Бундестагу.

Коли депутати "стрибають баранами"
"У випадках, коли в залі присутня велика кількість депутатів і "на око" визначити результат голосування неможливо, або коли хтось із секретарів не погоджується з оцінкою голови, по всіх приміщеннях Бундестагу вмикається звукова сирена, яка скликає всіх депутатів на голосування методом "баранячого стрибка", - розповідає Вінкельман. - Депутати біжать голосувати зі своїх бюро, їдальні, туалетів: завдяки сирені кожен знає, що мусить з'явитися в пленарній залі".
"Баранячий стрибок" полягає в тому, що всі депутати спочатку виходять із зали пленарних засідань, аби потім зайти до неї через три двері, над кожною з яких міститься напис "За", "Проти" або "Утримався". Коли депутати проходять через двері, їх рахують секретарі, а голова стежить за процесом. Такий метод голосування використовується рідко - в середньому двічі на рік.
Коли ж депутати остаточно голосують за законопроект у третьому читанні, то, якщо йдеться про звичайне парламентське голосування, головуючий просить підвестися тих, хто підтримує проект закону. За словами Вінкельмана, така традиція існує в німецькому парламенті з давніх-давен.

Некворумна традиція
Що стосується присутності депутатів у залі, то за цим слідкують фракції. Регламентом Бундестагу передбачений кворум для ухвалення рішень: 50%+1, тобто - 311 депутатів з 620 членів Бундестагу. Втім, є винятки, коли в пленарній залі голосують "без кворуму". "Є низка важливих питань, які потребують фахових знань. Наприклад, сільське господарство, соціальні питання, політико-правові проблеми. Цими темами у фракціях опікуються окремі депутати, які є експертами кожен у своїй галузі", - каже Вінкельманн і додає, що саме вони й уповноважені фракціями голосувати в пленарній залі відповідні законопроекти.
"Ми завжди виходимо з того, що Бундестаг здатний ухвалити рішення. Навіть у тому випадку, коли в залі присутні лише півсотні депутатів. Регламент це передбачає до тих пір, поки не буде доведено протилежне", - пояснює Вінкельманн. Проблема може виникнути тільки тоді, коли хтось зверне увагу, що кворуму фактично немає. "Але такого не буває. Навіть опозиція не використовує цю можливість", - пояснює Вінкельман.

Поіменне голосування: за колегу не проголосуєш
Два-три рази на тиждень, а в середньому 150 разів за сесію, у Бундестазі відбувається поіменне голосування. Зміна Конституції, відправлення солдатів Бундесверу до Афганістану чи надання допомоги Греції під час єврокризи - ці важливі для суспільства питання голосуються членами німецького парламенту поіменно.
"Кожен депутат отримує три персональні пластикові картки, розміром з кредитку: картка блакитного кольору означає "за", червона - "проти", біла - "утримався". Картки, сортовані за фракціями та алфавітом, зберігаються у сейфах перед пленарною залою, які відкриваються за 20 хвилин до поіменного голосування", - пояснює керівник парламентської служби Бундестагу. Кожному депутату видаються тільки його персональні картки. Отже, взяти картки відсутнього колеги не можливо.
Потім картки для голосування вкидаються у шість урн, які виставляються в залі. Депутати-секретарі підраховують голоси за 5 хвилин, оскільки використовують спеціальний ящик, який наповнюється рівно двома сотнями карток. "Результат голосування доповідається голові, а потім передається нам у парламентську службу, - каже Вінкельманн. - Тут картки скануються, як у супермаркеті, і максимум за годину ми маємо списки, хто і як проголосував. Вони відразу передаються для виготовлення протоколу та оприлюднення".
Власне усі правила голосування передбачені регламентом Бундестагу, традиції якого започатковані ще у 1922 році, коли відбувалось становлення німецького демократичного парламентаризму. Нові редакції регламенту були ухвалені у 1951 та 1980 роках. "Звичайно, в регламент вносяться й незначні "сучасні" зміни, але фактично зберігається парламентська традиція", - наголошує Вінкельман.

Олена ПерепадяDW.DE

Коментарі