Завжди знаходяться божевільні, готові боротися з вітряними млинами самостійно. Так от, цей закон - проти них, проти Дон Кіхотів. Шахтарі дуже люблять партію! Ось, власне, заради того, щоб подібна фраза тріумфувала у віках, українські відповідальні працівники і приймають законопроект про наклеп. Для них абсолютно ясно, що картина світу, яку вони придумали і в якій живуть, повинна повністю відповідати картині, пропонованої вітчизняної журналістикою.
Це корекція дзеркала - не більше того. Як упоратися із самими ЗМІ, в Партії Регіонів давно вже зрозуміли, підпорядкувавши існуючі телеканали адміністрації президента і змусивши "олігархів" поставити загони своїх пропагандистів на службу батьківщині.

Наклепники України
Віталій ПОРТНИКОВ

Завжди знаходяться божевільні, готові боротися з вітряними млинами самостійно. Так от, цей закон - проти них, проти Дон Кіхотів.

Добре запам'ятав, як ми з Дмитром Павличком прогулюємося у фойє Кремлівського палацу з'їздів і раптом до Дмитра Васильовича підходить його, умовно кажучи, знайомий - колись відповідальний працівник ЦК Компартії України, а на той момент один з не менш відповідальних працівників ЦК КПРС, за характером - пречудова і мила людина, досі, здається, подвижник у зюгановской компартії.

Слово за слово, і ось він уже починає пояснювати поетові, що не потрібно звертати на криву доріжку, критикувати партію, намагатися настроювати творчу інтелігенцію проти народу - навіщо? Може, й правда, де-небудь у тебе, Дмитре, на Галичині, і є такий ось наліт націоналізму, але ж Україна…вона не тільки Львів, адже вона ще й Донбас ...

Я не витримую і втручаюся у цю розмову старших:

- А ви-то самі коли на Донбасі були? Я кілька днів, як повернувся з Горлівки, спілкувався з представниками страйкому, та й з простими робітниками. Ви б чули, що вони про вас і про вашу партію говорять. Вибачте, але це потрібно просто перекладати російською, в оцінках вашої видатної діяльності немає жодного друкованого слова!

Відповідальний працівник подивився на мене співчутливим теплим поглядом господаря життя.

- Ну що ви таке кажете, юначе! Шахтарі дуже люблять партію! Ось, власне, заради того, щоб подібна фраза тріумфувала у віках, українські відповідальні працівники і приймають законопроект про наклеп. Для них абсолютно ясно, що картина світу, яку вони придумали і в якій живуть, повинна повністю відповідати картині, пропонованої вітчизняної журналістикою.

Це корекція дзеркала - не більше того. Як впоратися із самими ЗМІ, в Партії Регіонів давно вже зрозуміли, підпорядкувавши існуючі телеканали адміністрації президента і змусивши "олігархів" поставити загони своїх пропагандистів на службу батьківщині.

ЗМІ, які залишилися незалежними, спокійно доїдають - як це відбувається з телеканалом ТВі, а потім те ж почне відбуватися і з інтернет-виданнями, благо, досвід тиску на той же колектив lb.ua у влади є. На руїнах ілюзії свободи створять ілюзію чесності - до речі, це вже почалося, коли керовані з тієї ж адміністрації телеканали виступили з ініціативою про необхідність дотримуватися демократичних стандартів у проведенні виборів.

І, до речі, цей насмішкуватий цинізм не просто їх власна ініціатива - вона освячена аж виконавчим директором фонду "Вiдродження". Але в країні, де завжди вистачає і колабораціоністів, і використовуваних владою "корисних ідіотів", завжди знаходяться і божевільні, готові боротися з вітряними млинами самостійно.

Так от, цей закон - проти них, проти Дон Кіхотів. Якщо хтось ще не зрозумів, що шахтарі дуже люблять партію і на те, що відбувається в нашій країні слід дивитися добрими очима Віктора Януковича, його швидко заспокоять - оштрафують, а то й посадять. У журналістів - тих, хто бореться з вітряками - накопичень не так уже й багато, людину можна розорити, можна поставити в ситуацію, коли на нього стане тиснути власна сім'я, налякана наслідками непомірної критики.

І, таким нехитрим чином, на сцені залишиться всього декілька мерзенних крикунів-наклепників, з вибитими зубами і тюремними термінами. Розсудливе суспільство буде дивитися на них з подивом або співчувати їх нелегкій долі - приблизно так, як з подивом чи співчуттям, в залежності від рівня людяності, дивилися на дисидентів брежнєвських часів радянські люди. Але хіба Україна стрімко не перетворюється на ще один радянський заповідник - нескінченно далекий від цивілізованого світу, бідний і заляканий своїми жадібними вождями?   

Інф.: newsru.ua.:  

Коментарі