altБідні люди досить просто стають предметом політичних маніпуляцій.
Маргінали взагалі ніколи не висувають політичних вимог під час передвиборчих кампаній. Їм не відомі поняття: політична конкуренція, чесні прозорі вибори, свобода слова і зібрань, громадянський, міжрелігійний та міжнаціональний мир. На їх погляд це пусті слова, це ніщо. Головне - фізично вижити. Більше того, “прості люди (плебс)” готові віддати будь-кому “ці пусті слова, це ніщо” заради будь-якої подачки з “панського столу”. Для них не важливий розмір цієї подачки, головне, що вона отримана швидко і без особливих зусиль.
  
   
Усвідомлення подальших перспектив - не для них. Про день завтрашній ніхто не думає. Сорок, п’ятдесят, сто гривень – не великі гроші, але ж вони отримані “ні за що”, “халявно”, так і з шматком ковбаси, гречки, консервів і т.п. Усе інше – маячня. Скажете, що подібна поведінка – це із життя овочів і будете сто разів праві. Але хто серед овочів висуває подібні філософські сентенції?

Властолюбці знають це, але не дуже переймаються. Мораль серед них не в пошані. Гендляр від політики нічим не відрізняється від гендляра на звичайнісінькому базарі. Він не зацікавлений в політграмоті народу. Йому потрібний не просто дешевий товар, а “живий товар”, котрий набравши в рот води, благовійно дивиться на свого благодійника. Зашугана бідна людина більш покірна. Саме тому люмпенізація населення значно здешевлює вимоги до політиків. Невже достатньо поставити дитячий майданчик, який повинен був стояти вже років десять, або відремонтувати під'їзд, вкрутити пару лампочок, щоб потрапити до списку “хороших господарників”???!!! І ніяких громадських ініціатив, програм, інтелектуальних двобоїв. Годі вам, і цього досить?  А, може, щось іще хочете? За якийсь там “голос”, котрий вам ніщо і ні почому дав “бабла”, гречки, горілки … Радійте й цьому…Вельми банальна і сумна історія.

…Типовим прикладом гендлярства від політики можна вважати Олександра Пабата. Бездоганний манікюр. Французькі парфуми, погляд мачо. І слова, слова, море слів…Це “нове” політичне обличчя на Борщагівці! Колишній “супер-ГАКівець”, друг Чорновецького, надія і опора тутешнього осередку Партії Регіоналів Олександр Пабат вирішив податись у народні депутати.
Олександр – “самовисуванець”. Це для простаків, лохів. Насправді, він із козирних. Мажор, який завдяки татусю отримав значний капітал, завдяки дружбі з Черновецьким отримав значні статки від нелегального продажу землі у Києві. За рішенням Партії Регіонів мобілізований у парламент від Борщагівки. Знаючи про нелюбов у районі до ПР, він ці зв’язки маскує. Позиціонує себе майже сиріткою, котра існує завдяки мізерній платні асистента кафедри менеджменту Національного університету ресурсів?!

Педагогічна діяльність - для простаків та дурнів. Сашко - з когорти київських регіональних олігархів, господар величезного парку дорогих колекційних авто. Колекціонує дорогі антикварні речі. Відпочиває за морями. Клієнт престижних  косметичних салонів, любитель італійського взуття, англійських костюмів і …  Одним словом - сибарит.
Позаяк Сашко зумів шляхом маніпулятивних технологій обдурити киян і майже два терміни перебувати в Київраді, регіонали вирішили зробити ставку на нього. Сашко Пабат, ставши “політично стерильним”, “ні до правих ні до лівих, а сам по собі” почав  “утюжити” Борщагівку.

Позиціонує себе в якості “потужного та уважного до потреб людей господарника”. Це не якийсь там розхлябаний постсовєтський комунальник. Це добрий дядя-чарівник: “Дехто вважає, що депутат повинен займатися законами, а я вважаю це невірним. Депутат повинен займатися і двором і ліфтом, і трубами і дитячими майданчиками… Я це вам обіцяю…”
Ось таке собі чудесне перевтілення стоматолога Пабата. Він готовий стати сантехніком, електриком, малярем, штукатуром, електрозварювальником, двірником, садівником, шляховиком, асенізатором… і навіть  “смотрящим вышибалой”. Такий собі енциклопедист комунального господарства. Подібне перевтілення обумовлене лише бажанням пробратись до вищих ешелонів влади. Район майже засланий щитками-агітками про те, що Сашко фарбує, асфальтує, ремонтує… Якщо врахувати, що люди Пабата майже 6 років очолювали відповідні міські служби, то мрія про чисті двори, відремонтовані дороги й під’їзди могла б збутися давно. Ю. Бондар очолював “Київенергохолдінг”, С. Слепкань - “Київгаз”, Я. Філатов – “Київводоканал”. Не сталося. Пацанам було ніколи, дерибанили місто. Тепер “прозріли”. Висунувши Пабата, прагнуть зберегти вкрадене “тяжкою непомірною працею”.

У кращих ГАКівських традиціях придумано віртуальну організацію – “Інспекцію Олександра Пабата”. Вони мають фірмову одежу. Будь-яка форма говорить про солідність, системність та організованість. Це єдина матеріалізована річ. Але це той випадок, коли форма не відповідає змісту. Все що поза нею - блеф. У цих фірмових куртках ви можете побачити людей, мігруючих по району. Вони створюють ілюзію роботи і присутності О.Пабата. Це при тому, що ні повноважень, ні прав цій публіці жителі району не надавали. Але вони продовжують “перевіряти” стан подвір’я, торгові ятки, “проводять” соцдослідження, “фонять”, сидячи біля бюветів і т. п. Бігають, скачуть, рухаються. Шумлять!

Турбота про людей - загальний фон. Про ГАК усі вже забули. Тепер, під новим брендом обрушується потік нових обіцянок. Зрозуміло, що обіцяного люди чекати будуть довго, обійдуться імітацією та фасадними ремонтами.
Так, проанонсований ремонт дитячих майданчиків з часом виявляється звичайнісінькою фікцією. Трішечки підігнули, підлатали, заварили, мазнули фарбою. Все десь на гривень сто-триста. Прозвітували на 30 тисяч. Пошуміли, покричали. Головне - резонанс серед мешканців.

Правда, не буває без сумних випадків. Невігластво головного гаківця зашкалює. В погоні за популярністю Пабат так увійшов в раж, що не помітив, як розмістив дитячий майданчик на місці поховання жертв Голодомору на вулиці Григоровича-Барського.
Бювети. Закривав їх згаданий соратник Пабата Я. Філатов. Відкривав він же. Тепер вже безпосередньо з Пабатом. Теж шум, гам. Створили проблему, тепер героїчно парячись, її долають, заробляючи симпатії людей.

Окремо - про стиль спілкування Сашка з людьми. Стоять люди, чекають. Десять, двадцять хвилин… Головного фігуранта немає… Знову чекають… Знову немає і тоді довірена особа віщає: “Вибачте, он там бачите не прибране сміття. Саме в цей Олександр Вікторович зустрічається з Поповим по проблемах вивезення сміття в районі. Тому й запізнюється. Ось так через словесні надбудови до образу рівня і масштабності господарника.

Окремо - про зустрічі з виборцями. Однобокі монологи. Заперечення та контраргументи не приймаються. Коли на зустрічі з медиками головний фігурант почав зневажливо висловлюватись на адресу тамтешніх лікарів, його спробували пристидити. Мовляв, ви теж були лікарем. Пабат відреагував: так, я стоматолог, а як відомо зуби ближче до мізків, то й з розумом дружу більше, ніж інші лікарі!? Вельми дивна логіка у кандидата в депутати. Часто репліки на запитання виборців носять агресивний характер. Не дивуйтесь, коли Сашко особисто поцікавиться, чи є у того, хто задає запитання, діти і поспівчуває відносно недалекоглядної поведінки їх батька. Можливі й варіанти, коли люди особливої статури, спортсмени пояснять, “що і до чого”, як це сталося з мешканцем В. Гришковим та іншими.

Головна ставка у виборчих перегонах робиться на адмінресурс. Комунальні служби району поставлені “под ружьё”. Проведена робота з керівниками ЖЕКів. Вони - основний ресурс у мережевому маркетингу з підкупу виборців. Схема відпрацьована. Інтенсивно двірники збирають списки мешканців. Ціна голосу - від 150 грн. до голосування, з подальшим отримуванням 350 грн. після перемоги. При цьому у виборця беруть номер паспорта та ідентифікаційного коду!  50 баксів за душу - невелика ціна. Я не помилився. Не за голос, а за душу. Моральний пофігізм досягнув меж. Гривні швидко закінчаться, а як бути з совістю? Як буди з долею інших людей, майбутнім своїх же дітей? Що робити тоді, коли сотні пабатів та іншого непотребу заполонять коридори влади завдяки саме цьому пофігізму? На цій історії варто раз і назавжди поставити крапку.

                                                                                                              
Хома Хрущ, для "Волі народу"        Фото: УНІАН 

Коментарі