Ярина Чорногуз: Замість того, щоб перекинути шахову дошку, яку поставив перед вами політичний терорист Путін, ви граєтеся у його гру, а ваші фігури ходять за його планом
Моє відеозвернення до президента України Володимира Зеленського. Нічого особливого, як він скоріш за все вирішить. На злободенну тему про "прекратіть стрелять" і "розведення" або радше – тотальний развод його і нас із вами. Але дуже хочеться, щоби пан Володимир побачив і почув це відеозвернення. Буду йому дуже вдячна за відповідь на кілька запитань. Мені дуже важливо, щоб він їх почув. До уваги Офіс Президента України.

Прошу подивитися це відео також усіх утомлено-абстрагованих від війни. Можливо, ви зрозумієте, що з вами в країні поруч мешкають люди, які пройшли певну точку неповернення у голуб’ячий світ споживацького комфортного й не менш ілюзорного російського міфу про «мир». Для яких загибель людини, воїна, є не просто одною новиною у стрічці для проскролу вниз. А є живою присутньою втратою, з якою жити все життя. Є тим непрощенним злочином, за який винуватець має отримати покарання.

Я закликаю людей записувати відеозвернення та робити дописи із розповідями про загиблих у цій війні і висловлювати свою позицію про «розведення". Пропоную своїм голосом показати ціну, яку ми всі заплатили за території, з яких зараз збираються відводити українські війська, аби їх захопили російські окупанти. Як це вже було раніше і як це повторюється нині. Прошу максимального репосту.

Хочу подякувати (не на прохання цих людей, а просто тому, що мені це важливо і ці люди мені важливі):

Яна Зінкевич за те, що дозволила висловити свою позицію від імені нашого батальйону «Госпітальєри».

Maksym Nakonechnyi, режисеру, який відволікся від роботи над повнометражним фільмом, і допоміг мені зі зйомкою та монтажем

Анастасія Шевченко (Anastasiia Shevchenko)
, мисткині-співачці «Стасік», а в минулому військовому парамедику, за те, що дала дозвіл, аби її «Колискова для ворога» супроводжувала мої слова.

Посестрі-поетці Олена Герасим'юк (Olena Herasymyuk)і та Timur Bagirov за те, що були поряд і підтримували, коли я все це вимовляла на камеру.

Kateryna Dudka
, подрузі-перекладачці, за переклад на англійську.

Микола Сорочук за те, що ти був, є і будеш у моєму житті. За те, що дав мені силу і голос говорити про важливі для тебе й для мене речі.


Мене звати Ярина Чорногуз. Або просто “Яра”. Я парамедик добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри”. Я хочу звернутися до шостого та чинного президента України Володимира Зеленського від імені медиків-добровольців, які досі займаються порятунком життів наших бійців у війні, яку досі веде проти нас Російська Федерація.

Це звернення не стосується депутата слуги народу, який тішить народ байками про комуналку та собак.

Це звернення не про розпалювання будь-якої ворожнечі всередині країни та маніпуляіції на цій фразі. Це звернення про одну річ, яка нас усіх об’єднує. І про яку ви, пане президенте, здається, забули.

Наш ворог. Він не всередині країни, пане Володимире. Він стоїть на наших кордонах досі та маніпулює вами, а ви це дозволяєте.

Не добровольці-волонтери, які добровільно разом з бійцями збройних сил України стали живим щитом нашої держави у 2014-му році, є ворогами, над якими міністр вашого уряду нині влаштовує судилище. Нашим ворогом є Росія та її очільник Володимир Путін. Це з його провини за роки війни наше суспільство втратило тисячі загиблих.

Але замість того, щоб перекинути шахову дошку, яку поставив перед вами цей політичний терорист, ви граєтеся у його гру, а ваші фігури ходять за його планом. Він каже вам: відведення і мир, а чується: капітуляція і подальший наступ російських окупаційних військ на землі України.

Пане Володимире, я пішла доброволицею на війну у 2019-му, менше року тому. Тоді, коли всі “від неї втомилися”, коли всі почали вважати, що вона несправжня, що вона закінчилася.

Кілька тижнів тому там загинув хлопець, якого я любила. Воїн вашої армії Микола Сорочук. Один із найкращих. З найвідважніших. Він не був із тих, хто плакався, коли настане мир. Він хотів відвоювати нашу українську землю, і зрештою – поліг за неї. Я ніколи не забуду чому і за що він загинув. Це куля російського снайпера вбила його.

Пане Володимире, коли я уявляю, що на ту позицію, де він загинув, заходять росіяни, його вбивці, то не хочу більше жити. А вони зайдуть, якщо ви відведете війська. Усвідомте це. Це вже сталося. Вони вже влаштовують диверсії, на позиціях, де відбулося відведення українських військ.

Я звертаюся до вас як людина до людини, як громадянка до президента, як воїнка-доброволиця до головнокомандувача. Майте честь, майте гідність, зупиніть відведення наших військ із земель, які здобувалися з-під контролю окупантів кров’ю українських бійців.

 Я закликаю вас дозволити Збройним силами України давати вогневу відсіч нашим окупантам, спорядити їх достатньою кількістю боєкомплектів на цю відсіч. Командири, які ефективно знищують ворога, мають одержувати нагороди, а не службові розслідування за відкритий по окупантах вогонь.

Наступ Росії буде. Так чи інакше. Ця війна не почалася у 2014-му, вона триває 300 років і триватиме ще десятиліття.

Я прошу вас дати мені відповідь, чи згодні ви вчинити по совісті.

Мій коханий, він був набагато молодшим за вас. Це він разом із побратимами захистив вашу можливість стати президентом цієї країни.
Чи готові ви, пане Володимире, пане президенте, стати на захист землі, за яку він загинув? Чи готові ви діями довести, що його загибель та інших полеглих бійців і бійчинь цієї війни за нашу незалежність не була даремною?

Дайте мені відповідь. Скажіть: готові?

Поки я чекаю на те, що скаже мені президент моєї держави, я закликаю добровольців, які розчаровані несправедливістю політики, гуртуватися.
Я закликаю українське суспільство шанувати наших воїнів і їхній вибір захищати нас до перемоги з поверненням наших земель, а не до капітуляції.

Інф. із сторінки Ярини Чорногуз у Facebook

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh